Практика методичної роботи показала наявність у школах стихійного, формального та безсистемного підходів до перспективного педагогічного досвіду. Далеко не все, що народжується у творчих лабораторіях учителів, вчасно виявляється і стає надбанням широкого освітянського загалу. Значну небезпеку несе в собі суб’єктивний підхід до оцінки перспективного досвіду. Інколи досвід окремих вчителів популяризується без достатньої перевірки, наукової апробації. Досить часто процес вивчення досвіду завершується на рівні збору фактів, які не аналізуються, не узагальнюються або узагальнюються поверхово. Мало уваги приділяється науковому аналізу масового досвіду за основними напрямками роботи школи.

Названі недоліки значною мірою пояснюються недостатнім створенням в закладах чіткої, керованої, гнучкої системи виявлення, вивчення, узагальнення та впровадження ППД, що є одним із найголовніших завдань керівників закладів. Саме це підкреслював В.О.Сухомлинський, коли писав: «Суть керівництва сучасною школою полягає в тому, щоб у найважчій справі на очах у вчителів створювався, дозрівав та утверджувався кращий досвід, який втілював би в собі передові педагогічні ідеї».

До передового досвіду, який підлягає вивченню, узагальненню та впровадженню, відносяться:

• методи та прийоми праці педагогів,
• форми роботи педагогічних колективів,
• методи управління освітньою діяльністю.

Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Перспективний педагогічний досвід – це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на реалізацію актуальних завдань навчання й виховання.

Виявлення передового педагогічного досвіду – дуже непросте завдання, оскільки педагогічний досвід вирізняється відносністю:

• передовий досвід учорашнього дня – завтра може застаріти;
• для одних – передовий досвід, а для інших – пройдений етап;
• в одних умовах – передове, в інших – не має особливої цінності.

Для передового педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання.

Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання мають бути перевірені часом. Перспективність передового педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяльності інших педагогів, його можна поширювати, втілювати в життя.

Класифікація ППД

• Репродуктивний, що передбачає діяльність вчителя, яка не має в собі чогось принципово нового, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов’язків з обов’язковим внесенням елементів новизни, є взірцем для тих педагогів, які достатньою мірою не володіють педагогічною майстерністю
• Раціоналізаторський, що передбачає діяльність, пов’язану з творчим, оригінальним, притаманним тільки цьому педагогу використанням відомих форм і методів, із внесенням елементів новизни у діяльність, спрямовану на підвищення ефективності педагогічної праці, її оптимізації.
• Новаторський, що передбачає діяльність, спрямовану на суттєві зміни у навчально-виховному процесі; ця діяльність носить у собі елементи новизни, творчого пошуку, спрямована на вирішення найбільш актуальних проблем навчання й виховання. Такий педагогічний досвід особливо цінний, оскільки прокладає нові шляхи у шкільній практиці та педагогічній науці.

Школа повинна стимулювати пошук учителів, які працюють творчо.

• По-перше, її має очолювати добре підготовлений керівник, здатний створити в педагогічному колективі творчий настрій, здоровий морально-психологічний клімат, сприятливі матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні умови праці.
• По-друге, для організації творчої діяльності педагогічного колективу необхідна відповідна теоретична і практична підготовка вчителів, озброєння їх методикою творчих пошуків.
• По-третє, потрібен вибір суспільно значущої для школи і посильної для педагогічного колективу теми, чіткість і ясність мети й завдань творчого пошуку для всього колективу і для кожного педагога зокрема, раціональний розподіл і кооперація праці.
• По-четверте, слід забезпечити вільний час педагогам через раціональну організацію їхньої праці та звільнення від невластивих їм функцій.
• По-п’яте, має існувати система стимулювання педагогічної творчості кожного вчителя і педагогічного колективу.

Головними критеріями передового педагогічного досвіду є:

• актуальність – відповідність досвіду найважливішим проблемам навчання і виховання на певному етапі;
• новизна – наявність у теорії та практиці раніше не відомих знань, форм і методів діяльності (властива не тільки науковим відкриттям, а й раціоналізації окремих аспектів педагогічної діяльності);
• результативність – передбачає забезпечення відповідного рівня знань, умінь і навичок учнів (висока якість знань школярів);
• стабільність – використання досвіду не менше 3-4 років;
• перспективність – можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами.

І етап. Виявлення та комплексна оцінка ППД

Методи виявлення ППД:

• метод вивчення літератури (дає можливість детально ознайомитися з проблемою, над якою працює вчитель, визначити ступінь новизни досвіду, з’ясувати педагогічні умови, які забезпечують його результативність);
• метод спостереження, відвідування навчальних занять і позаурочних заходів;
• метод експертних суддів (це оцінювання досвіду кількома колегами. Перевага – незалежність оцінювання, недолік – можливість виникнення псевдооб’єктивізму);
• анкетування (метод виявлення суб’єктивної думки та оцінки діяльності вчителя);
• метод портфоліо (збір інформації про діяльність учителя з різних джерел);
• методи опитувальної діагностики: вивчення думки оточуючих, колег;
• бесіди з педагогом, педагогічне тестування;
• контрольні роботи для учнів, моніторинг якості знань;
• вивчення та оцінка особистісних якостей, ставлення педагога до педагогічної діяльності;
• психологічні та соціометричні методики.

ІІ етап. Методика вивчення та узагальнення ППД

Вивчається: суть досвіду, його прояв, зміст, методи, форми, прийоми і засоби навчання, діяльність педагога та учнів, конкретні умови виникнення й розвитку досвіду, особистість автора досвіду, тривалість у часі існування досвіду. Для цього доцільно оформити картку вивчення досвіду (додається), в якій визначається педагогічна проблема та об’єкт для вивчення досвіду.

Досвіду дається назва, коротко формулюється його суть, розкривається оригінальність у методиці навчально-виховної роботи. Зазначається система роботи педагога, його авторської технології. Вивчення досвіду охоплює не одну якусь сторону навчально-виховного процесу, а різні, що відображають його специфічні особливості. Важлива умова узагальнення досвіду – його теоретичне осмислення та обґрунтування.

Практична робота.

Користуючись теками вчителів закладу, пам’ятками керівнику школи щодо вивчення передового педагогічного досвіду вчителя, заповнити картки вивчення досвіду (робота в парах).

ІІІ етап. Поширення та впровадження перспективного досвіду

Поширення передового педагогічного досвіду – це діяльність, спрямована на ознайомлення працівників освітніх закладів із суттю досвіду, обґрунтування доцільності його впровадження, популяризацію передової педагогічної ідеї.

При цьому використовуються різні види та форми роботи:

• обласні школи передового педагогічного досвіду;
• виступи авторів передового педагогічного досвіду на науково-практичних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях, «круглих столах», засіданнях методичних комісій, курсах підвищення кваліфікації;
• проведення відкритих уроків, занять, виховних заходів, семінарів тощо;
• публікації у фахових періодичних виданнях, на веб-сайтах;
• виставки та експозиції на районних (міських) конференціях.

Але виявлення, узагальнення передового педагогічного досвіду залишається марними, якщо він не впроваджується у систему навчально-виховного процесу, не використовується у роботі педагогів, учителів.

Впровадження – найбільш важливий і найменш вивчений етап у системі поширення передового досвіду. Впровадження нелегко дається вчителю, воно потребує творчих зусиль, здібності до трансформації і подолання труднощів, великого бажання і сили волі, наполегливості й уміння аналізувати свої помилки та невдачі. Невдачі на початку, навіть при найретельнішій підготовці, неминучі. Потрібні навички, пристосування, відпрацювання прийому з урахуванням своїх індивідуальних даних.

Варто звернути увагу на домінування у шкільній практиці репродуктивного досвіду, заснованого на удосконаленні професійної майстерності вчителя. Але, на мій погляд, хорошим учителем стає той, хто свідомо або інтуїтивно ввібрав у себе все краще, цінне. Прогресивним є те, що ефективне, незалежно від того, коли воно з’явилося.

Вивчення, поширення та впровадження передового педагогічного досвіду у практику післядипломної педагогічної освіти є необхідною умовою, джерелом професійного розвитку дипломованих фахівців, здатних до творчого пошуку способів модернізації компетентнісно спрямованої національної системи освіти.

Передовий педагогічний досвід як результат практики є критерієм істини: він або підтверджує, або відкидає ті чи інші нововведення. Цей досвід, як правило, результат творчих пошуків педагогів, у ньому зливаються воєдино творче, новаторське і в той же час традиційне начало.