Осмислення продуктивних тенденцій вітчизняного та зарубіжного шляхів профілізації старшої школи свідчить про необхідність широкого врахування як суспільного контексту функціонування школи, так й індивідуальних потреб і здібностей учнів. Правильний свідомий вибір профілю старшокласниками та подальше успішне навчання і працевлаштування є проблемою, що хвилює як самих учнів, так і батьків, педагогів, психологів.

Вступ.

Постановка проблеми. Розвиток світового і, зокрема, європейського простору об’єктивно вимагає від української школи адекватної реакції на процеси реформування загальної середньої школи, що відбуваються в  провідних країнах світу. Загальною тенденцією цих процесів є впровадження та розвиток профільного навчання, яке передбачає створення умов для навчання відповідно до потреб професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у змісті, структурі та організації навчального процесу. На цьому наголошується в Національній доктрині розвитку освіти, Законі України «Про загальну середню освіту», Концепції державної системи професійної орієнтації населення та Концепції профільного навчання. У названих документах закладено одне із основних нововведень – профілізація навчання в середніх загальноосвітніх закладах, яка повинна:

• забезпечити необхідний загальнокультурний рівень підготовки молоді, що визначається замовленням суспільства і можливостями учнів даного віку;
• задовольнити потреби профільної підготовки в розвитку пізнавальних видів діяльності учнів, що характерні для даного профілю;
• формувати професійні нахили школярів, адже підготовка учня до вибору профілю навчання – це фактично перший серйозний етап вибору професії.

Аналіз останніх досліджень. Багатолітня практика переконливо довела, що в системі освіти мають бути створені умови для реалізації випускниками своїх інтересів, здібностей і життєвих планів. Тому на даному етапі активізуються профорієнтаційні заходи школи та її служб. Теоретичною основою концепції професійного становлення особистості стали дослідження А. Асмолова, Є. Клімова, М. Нечаєва, М. Пряжникова, В. Симоненка, Б. Федорішина, В. Ярошенка та інших, які в різні періоди працювали над побудовою системи профорієнтації в умовах профільного навчання.

 Враховуючи їх досвід та спираючись на досягнення сучасної психолого-педагогічної науки, методичною службою Гірницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 була розроблена й запроваджена модель педагогічного і соціально-психологічного впливу на професійне самовизначення школяра.

Мета даної статті – презентувати вироблену систему профорієнтаційної роботи нашої школи в умовах профільного навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Спираючись на структуру професійної орієнтації В. Чебишевої, яка виділяє чотири основні компоненти: 1) повідомлення учням знань про професії, що цікавлять їх; 2) глибоке і всестороннє вивчення школярів; №) професійні консультації; 4) допомога учням в оволодінні обраною професією, – ми визначили для себе два аспекти: перший – вплив профорієнтації на формування професійних інтересів людей, насамперед позитивних мотивів вибору професії, які забезпечують узгодження інтересів особистості і суспільства; другий – виявлення професійних вимог і психологічний аналіз професії, з одного боку, та оцінка психофізіологічних властивостей і якостей учнів з урахуванням проб їх сил в обраній діяльності, з другого.

 Автор популярної сьогодні теорії компромісу з реальністю Є. Гінзберг зазначає, що професійне самовизначення як вибір професії – це процес, що розвивається в часі, й остаточне рішення людини виникає не миттєво, а протягом певного, доволі тривалого періоду. Зокрема, він виділяє в цьому процесі три стадії, які приблизно співпадають з трьома ступенями шкільного навчання. Так, наприклад, для учнів 1-8 класів основною профорієнтаційною роботою можна вважати формування «загальної готовності» до професійного самовизначення і,  як наслідок, осмислення вибору того чи іншого профілю та подальше успішне навчання в ньому. Для учнів 9-11 класів цю роботу треба скоординувати на допомогу у виборі конкретної спеціальності та майбутньої професії.

 Відповідно до структури профільного навчання в школі розроблено модель участі педагогічного колективу та відповідних служб у професійному самовизначенні школярів (див. схему). Також для успішного здійснення профорієнтації сформовано банк психологічних методик, підібрано комплекс тестів і затверджена програма досліджень.

Етапи професійної орієнтації учнів:

1. Початковий етап передбачає ознайомлення дітей молодшого шкільного віку у процесі навчальної та позашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової і професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості. Результат – сформоване у молодших школярів ставлення до себе, суспільства і професійної діяльності.
2. Пізнавально-визначальний етап (школа ІІ ступеня) передбачає формування стрижневих інтересів учнів, розвиток здібностей особистості у сфері пізнавальної діяльності, орієнтація на вибір профілю навчання в старшій школі. Результат – сформованість особисто значимого смислу вибору професії або певної професійної спрямованості (профілю).
3. Етап професійного вибору передбачає оволодіння старшокласниками методиками самопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важливих якостей; створення умов для випробування своїх здібностей у різних видах трудової діяльності; консультування щодо вибору професії та навчального закладу. Результат – сформованість особистісно значимого смислу вибору професії.

Для досягнення вищезазначених результатів профорієнтаційна робота в закладі будується на таких концептуальних засадах:

1. Виявлення здібностей школяра й надання йому інформації про майбутню діяльність, професію.
2. Організація роботи гуртків, в яких можна поглибити й розвинути свої можливості.
3. Участь у предметних олімпіадах у конкурсах МАН.
4. Проведення позакласних заходів щодо можливостей працевлаштування новітніх розробок у різних галузях науки (психології, педагогіки, комунікацій тощо).

Проводиться:

• профінформаційна робота, яка забезпечує ознайомлення зі змістом і перспективами розвитку професій, формами і умовами їхнього здобуття, потребами ринку праці в кадрах, вимогами професії до особистості, можливостями професійно-кваліфікаційного становлення (види робіт: позакласні заходи відповідної тематики, уроки-екскурсії до навчальних закладів та провідних підприємств, інформаційні бібліотечні виставки про світ професій і ринок праці, Інтернет-сайти тощо);
• профдіагностична робота, яка спрямована на визначення професії, найбільш придатних для оволодіння ними конкретною особою, а також придатність особи до окремих видів професій (переважно це робота практичного психолога, який надає індивідуальну консультацію з питань професійного самовизначення);
• профконсультаційна робота, яка ґрунтується на науково-організованій системі взаємодії профконсультанта й особи, яка потребує допомоги у виборі професії чи виду діяльності (здійснюється вона засобами організації зустрічей з випускниками школи, які стали успішними студентами провідних ВНЗ; представниками навчальних закладів різних типів; відвідування міського центру зайнятості тощо).

У профорієнтаційній роботи з учнями ми зводимо до мінімуму так звану теорію і робимо так, щоб важливі теоретичні положення усвідомлювались дітьми в ході практичних знань. Педагог, залучаючи до проведення позакласних заходів викладачів ВНЗ, ерудованих батьків, провідних спеціалістів певних галузей; проводячи профорієнтаційні ігри, розв’язуючи мікро ситуації, застосовуючи карткові профконсультаційні методики, вирішує проблему життєвого і професійного самовизначення учня. Тож, учні школи ІІ ступеня практично не мають проблем з вибором подальшого профілю навчання, а 90-95% випускників закладу, вступаючи у ВНЗ гуманітарного чи математичного напрямку відповідно, здобувають певну спеціалізацію, пов’язану з попередньо обраним профілем.

   Висновки з даного дослідження.

Вибір професії для кожної молодої людини – це вибір свого місця в житті, подальшого шляху навчання і праці. Без перебільшення можна сказати, що для випускників загальноосвітньої школи – це завжди проблема номер один. Профільне навчання дає можливість учню познайомитись зі своєю майбутньою професією за рахунок предметів до яких в них є здібності та які їм подобаються. Профорієнтаційна ж робота повинна служити одній меті – активізувати учня, сформувати у ньому прагнення до самостійного вибору професії з урахуванням отриманих знань про себе, свої здібності і перспективи їх розвитку. У цьому йому повинні допомогти батьки, учителі, шкільний психолог, соціальний педагог.

Література:

1. Загальна психологія [Текст] : навч. посібник / упоряд.: О. Скрипченко, Л.Волинська, П. Огороднійчук. – К.: Просвіта, 2005. – 464 с.: іл.., табл.. – Бібліогр.: с. 461 – 464.
2. Климов, Е. А. Образ мира в разнотипных профессиях [Текст] : учеб. Пособие / Е. А. Климов. – М. : Изд-во МГУ, 1995. – 224 с.: ил., табл., портр. – Бібліогр.: с 219-224.
3. Краткий психологический словарь [Текст] / под ред. А. В. Петровского. – 3-е изд. – М.: Посвящение, 1987. – 447 с.
4. Пов'якель, Н. І. Саморегуляція професійного мислення: психологічні механізми та передумови [Текст] / Н. І.  Пов'якель // Психологія на перетині тисячоліть : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К.: Гнозис, 1998. – 347 с.: іл.., табл., портр. – Бібліогр.: с.344 – 347.
5. Ярошенко, В. В. Школа и профессиональное самоопределение учащихся [Текст] / В. В. Ярошенко. – К.: Рад. школа, 1983. – 112 с. Бібліогр. В підрядк. прим.