П`ятниця, 26.04.2024, 14:26
Знання - знаряддя, а не ціль...
 Персональний сайт учителя Балуєвої О.В.

Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Корисні лінки

Міністерство освіти і науки

Селидівський відділ освіти

Методична служба Селидового

Сайт Гірницької ЗОШ №17

У професіоналізмі - дія!

Пошук
Статистика
Головна » Файли » Мої файли

Вільне спілкування. «Бути чи не бути українській нації?» (за «Прологом» до поеми «Мойсей»).
18.05.2018, 10:07

Хід уроку

  1. Організація навчальної діяльності
  2. Мотивація навчальної діяльності
    1. Читаю уривок вірша Віктора Баранова «До українців»

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираючись в кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми – українці?

 

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас пісня, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми в Україні – таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься…

  1. Слово вчителя.

Прекрасна і водночас тривожна сьогодні Україна. Все у ній є: шторми і штилі, припливи і відпливи. Дуже довго простоявши на колінах, людині важко підвестися на повен зріст. Стереотипи й звична покора гнуть донизу, навіть якщо хочеться, щоб життя стало кращим, щоб вільніше дихалося. Кожен думає: «Може, тоді, коли демократія переможе, я теж осмілію, я теж подам свій голос?..» Та шлях долає той, хто йде!

Бо попри те, що Україна розцвіла вишиванками, козацькими шароварами, віночками й стрічками, не завжди можна побачити справжніх українців. Адже нація – це не полотняна сорочка з видзьобаною хрестиком манишкою, з китичками під підборіддям, не барвиста хустка на плечах у жінки. Нація – це насамперед дух. Розуміння свого призначення, своєї ролі в історії. Нація – це гордість і шанування себе.

А чи шануймося ми, чи здатні подолати шлях від національної зневіри до почуття усвідомлення того, що ми не «брати незрячі, гречкосії», не воли, які покірно ремиґають, коли їх ведуть на бойню?

Саме цими болючими роздумами пройнята філософська поема Івана Франка «Мойсей». У кожному рядку якої відчувається зболена за стражденну долю України душа автора, його любов, віра й надія на те, що прийде час і наш народ «огнистим видом засяє у народів вольних колі… і гляне, як хазяїн домовитий, по своїй хаті й по своїм полі». Тобто побудує власну самостійну державу.

  1. Прийом асоціацій. Вертикально на дошці записане поняття «Нація».

Завдання: назвіть ознаки цього поняття або асоціації, яке воно викликає. Обов’язковою умовою є те, щоб слова починалися з літери основного поняття.

 

  • Актуалізація опорних знань
  1. Робота з картою.

Учні показують шлях Мойсея з Єгипту до Землі обітованої.

  1. Слово вчителя. Бесіда.

Ми бачимо на карті, який великий, довгий шлях довелося пройти Мойсеєві та його народові. Відчувається майже космічність масштабів. Локальна географічна горизонталь – Єгипет – Палестина поширюється вже в пролозі, простягаючись від Червоного до Чорного моря.

  • Якими думами сповнений вступ до поеми?
  • Для чого пророк нагадує своєму народові про рабське минуле і Божий задум?
  • Чим керується Мойсей у своїх діях?
  • Якими словами у творі сказано, що шлях поступу завжди тяжкий і дається дорогою ціною?

Поет вірить, що волелюбний і талановитий український народ не примириться зі своїм поневоленням, підніметься на визвольну боротьбу і здобуде перемогу: «Вірю в силу Духа і в день воскресний твойого повстання».

Доля єврейського народу перегукується з долею українців, які, маючи прекрасну землю, не мали на ній волі. «Твоїм будущим душу я тривожу», – слова, які варто запам’ятати кожному українцю, якщо він не встиг усвідомити тієї істини, що щасливе майбутнє нашої країни – це справа і його особисто. У поемі Франко розкриває нам очі на нас самих, особливо в контексті сучасних непростих подій в Україні: ми йдемо до меж обітованої землі, сваримось і сперечаємось – чи йти вперед чи повернути назад, бо дорога ж нелегка. Тож погляньмо на себе очима пророка, українського Мойсея – Івана Франка.

    • Яким же ж було українство на початку сторіччя? (розшматоване, розділене між кількома державами, після кількох століть панської неволі, воно не маючи свого ватажка, пророка, не знало, куди і як рухатися).
  • Чи може такий народ існувати? Чи буди він взагалі народом?
  • Чи доречним є порівняння іудеїв з тереном?
  • Як ви розумієте слова: «Дерева – се народ землі, А король у їх колі – … Вибранець, син і слуга».

3. Елемент дискусії.

  • У чому історична доля українського народу схожа з долею єврейського народу?
  • Чи достатньою для повнокровного життя народу чиста ідея, що спирається лише на глибоку віру?
  • Що таке духовна єдність народу?
  • Що ви розумієте під поняттям «державне відродження»?
  • Які національні та загальнолюдські цінності утверджує Франко у творі?
  • Чи існує сьогодні в Україні проблема «вождь і народ»?
  • Які моральні і духовні якості повинні, на вашу думку, мати сьогоднішні поводирі нації, українські державотворці?
  • У чому трагедія Мойсея-вождя? А сучасних українських політиків?
  • Наскільки образ поводиря Мойсея співвідноситься з постаттю самого Франка, його діяльністю і роллю у громадському житті України?

 

ІV. Закріплення навчального матеріалу.

Не лише українська, а й зарубіжна критика схвально відгукнулася на появу «Мойсея». Ще за життя Франка вона була перекладена польською, російською і німецькою мовами, а сьогодні ми маємо дев’ять іншомовних перекладів. Читача будь-якої національності приваблюють ідеали людяності, свободи, добра, справедливості. Особливо ж цінною є ідея утвердження права народу на незалежність, на свою державу. У поемі «Мойсей» І. Франко закликає своїх сучасників і нащадків до духовної єдності в боротьбі за національне й державне відродження української нації.

Отож, якщо пригадаємо одвічне питання про яке ми згадували на початку уроку: бути чи не бути українській нації, і спробуємо сформулювати гасло-дороговказ українському народові.

Бути – чистоті мови, совісті, генетичній пам’яті, самоповазі!

 

V. Підсумок уроку

  • Чому Франка називають українським Мойсеєм?
  • Як ви розумієте слова: Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї.
  • Чи можна вважати слова біблійного пророка словами Івана Франка, зверненими до українського народу?

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава,

В тобі дух мій, будуще моє,

І краса, і держава.

Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав

У незламнім завзяттю,–

Підеш ти у мандрівку століть

З мого духу печаттю.

 

VI. Домашнє завдання

Повторити матеріал теми, підготуватись до корекційно-узагальнюючого опитування (тестування)

 

Категорія: Мої файли | Додав: anderyb
Переглядів: 480 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
...
Вхід на сайт
Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz