Хід уроку

І. Організаційний момент

Те, що всередині нас,

змушує нас вибирати дорогу.

О’Генрі

ІІ. Мотивація начальної діяльності

Вчитель.

У центрі нашої уваги – митець, який «серед свого покоління вирізнявся особливою нещадністю і тверезістю бачення» й намагався реалізувати свої літературні здібності в жанрі детективу, підписуючись псевдонімом Лорд Лістер. Наведемо оцінку постаті письменника його сучасниками.

Юрій Смолич пригадує Валер’яна «найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким, або, попросту кажучи, найбільш інтелігентним…»

Юрій Бойко малює такий портрет Підмогильного: «Делікатне, але енергійне обличчя, струнка постать у легенькому пальті, фетровий капелюх, що у радянських умовах річ не зовсім звична для початку 30-х років. У всьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішність свідчила про внутрішню культуру».

Тамара Стрілець, дружина Г. Косинки згадує ось що: «…Враження справляв дуже серйозної, неговіркої людини. Але коли теми розмов були близькі його серцю, раптом у його очах з’являлись яскраві іскринки, і він підтримував бесіду, виявляючи енциклопедичні знання».

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Вчитель. Як бачите за письменником ще за його життя закріпилась репутація надзвичайно освіченої, психологічно тонкої людини, справжнього інтелігента, який не вписувався в рамки радянської дійсності.

• Надзвичайність Підмогильного зумовлена силою його обдарування, що проявилося в захопленнях тоді ще юного Валер’яна. Прослухавши доповіді однокласників, розшифруйте на слайді символи та назвіть додаткові роди занять письменника й запишіть тезово.

Учень - біограф

Народився письменник у с. Чаплі під Катеринославом 1901 року у родині селянина, що завідував маєтком місцевого поміщика. Через революційні події не зміг здобути вищу освіту. Підмогильний закінчив тільки «реальну школу» та два курси університету. Але весь свій вільний час посвячував самоосвіті, досконало ознайомився із західноєвропейськими літературами, повністю опанував французьку мову, цікавився літературою із психології і філософії.

«Повість без назви» – останній твір В. Підмогильного, що дійшов до нас. На думку Валерія Шевчука, це один із найблискучіших творів автора. Той же дослідник у цьому творі, як і в інших, бачить образи – символи, бачить продовження літературних традицій Г. Сковороди та В. Винниченка.

Учень-дослідник

Тут уже говорилось про те, що творам В. Підмогильного притаманний психологізм. За психологізм критика 20-х років неодноразово паплюжила письменника. Багато дослідників творчості Підмогильного вказують на те, що вже в ранніх творах помітне екзистенційне мислення автора.

Екзистенціалізм – це сучасна течія філософії та літератури, що оформилась в 20-ті роки і набула поширення у Франції та Німеччині.

Основною категорією у філософії екзистенціалізму є поняття існування, яке ототожнюється з індивідуальним переживанням людини. Саме воно є первинним. Людина створює світ, яким хоче його бачити. Зовнішній світ без неї – ніщо. У бутті людина шукає свою сутність. Суспільство – це щось чуже людині, воно руйнує її внутрішній світ.

Звичайно, письменник не був знайомий з цією філософією, яка в роки його творчості тільки-но формувалася. Але його творчість зближує з екзистенціалізмом те, що за світоглядом Валер’ян був песимістом. Саме песимізмом і скептицизмом віє від його творів. Проте, його скептицизм не розпачливий, а тверезий, викликаний реаліями життя. Одним із перших в українській літературі Підмогильний сказав слово не тільки про будівничу силу революції, але й про руйнівну її роль. Зрештою останню він відчув на власній долі.

Учень-літературознавець

У 1919-20 роки Підмогильний вчителював у Катеринославі й Павлограді, а 1921 – у Ворзелі під Києвом, де одружися з донькою місцевого священика Катрею Червінською. Викладав математику. Але педагогічна діяльність не приваблювала його. Швидко ставши відомим письменником, він переходить на редакційну працю у Києві. З 1928 року ім’я Валер’яна Підмогильного, як редактора, з’являється на обкладинці журналу «Життя й революція» – одного з найсолідніших тодішніх часописів.

Валер’ян Підмогильний заявив про себе як письменник у вельми ранньому віці. Перші його оповідання написані у 16-17 років, а перша книжечка вийшла під назвою «Твори, том 1». У 1922 році у Харкові виходить повість «Остап Шаптала», яка стала своєрідним рубіконом між ранньою прозою і майстерними оповіданнями.

Перу письменника належать два романи. У 1927 році друкується роман «Місто», а в 1930 році – «Невелика драма». Перший з них має успіх, тому він через рік перевидається, а Б. Єлисаветський перекладає твір на російську мову. Роман написано як психологічний твір. Це історія душі людини, але письменник сам застеріг проти ототожнення героя з автором.

Після 1930 року перестають друкувати твори письменника з політичних причин. У той час благодійність кожного літератора визначалася одним питанням: як ставляться його герої до радянської влади. Людинознавча, гуманістична творчість В. Підмогильного заперечувалася. У період вимушеного мовчання письменник переходить виключно на переклади.

Учень-критик

Перекладати письменник почав дуже рано. Уже в 1921 році В катеринославському альманасі «Вир революції» повідомляє, що він скінчив переклад роману Анатоля Франса «Таїс» (хоча цей твір було видано лише в 1927 року).

Його перу належать переклади Оноре де Бальзака: «Батько Горіо», «Бідні родичі». В. Підмогильний брав участь у перекладах Гі де Мопассана, Вольтера, Дідро, Флобера, а також Жуля Верна, Гюго. У 1930 році він був залучений до видання оповідань А. Чехова українською, яке готувалося за редакцією М. Рильського. Навіть в ув’язненні, на Соловках, письменник, удосконалюючи свою англійську, перекладав Шекспіра та Уальда. Своїми перекладами Підмогильний долучав українського читача до кращих зразків європейської літератури, а у свого улюбленого А. Франса навчився дивитися на людину як на складний світ(поєднання фізіологічного, соціального, емоційного).

Учень-дослідник

За способом світосприйняття В Підмогильний – реаліст. Він сприймає світ складним, суперечливим, проте будучи освіченою і розвиненою людиною, по-філософському сприймає життєві драми. Даючи оцінку життєвим фактам, письменник розставляє не ідеологічні, а психологічно мотивовані оцінки. Для нього людина – це комплекс гарного і поганого , це складний внутрішній світ, де йде боротьба людського (тваринного) і духовного начал. Цей світогляд сформувався під впливом зарубіжної літератури, а також психології. В. Підмогильний був знайомий з працями батька психоаналізу Фрейда, філософією Ніцше, Шопенгагуера.

Широта захоплень

• Яка небезпека чатувала на митця з початком репресій?

Вчитель. 19-річний Підмогильний дебютував збіркою з претензійною назвою «Твори. Т. 1», що виказувала літературні потенціал молодого початківця.

Проте:

• цикл «Повстанці» не був надрукований, а після його публікації Винниченком в еміграційному журналі «Нова Україна» критика звинуватила автора в романтизації національно-визвольного руху українського селянства;
• після виходу книги «Проблема хліба» (1927) та ж критика дорікала, що автор грузне в буденщині;
• урешті роман «Місто» після публічних дискусій був оцінений як «ідеологічно хибний»;
• 1930 року звільняють із роботи в редакції як творця «буржуазної»… інтелектуально-психологічної прози.

Система намагалася зробити все можливе, щоб ім’я цієї людини забулося. Навіть після офіційної реабілітації, що сталася в часи відлиги, тогочасні «літературні генерали» зробили все, щоб твори письменника не потрапили до читача.

Творчість Підмогильного – це одна з найяскравіших сторінок не тільки української, а й європейської літератури. Він визнаний майстер жанру психологічної прози. Письменник талановито передав епоху, в якій жив і творив. Та системі не потрібні були митці, які не вписувалися в «прокрустове ложе» комуністичної ідеології. Системі заважали люди з іншим світоглядом – вона їх знищувала.

Перегляд ролика про життя і творчість Валер’яна Підмогильного.

Складання сенкану на тему: «Підмогильний».

Висновок

Мати народила його в звичайній селянській хаті, яка стояла на березі вічної ріки серед безкрайнього Степу. Переважну частину свого недовгого життя він мешкав у місті, а померти йому судилося в правічному лісі на Далекій Півночі від пострілу співробітника НКВС.

У невеликій автобіографічній замітці Валер’ян Підмогильний так підсумував свій шлях: «Очевидно, є люди, що своє життя можуть згадувати, як суцільну смугу радості. Є люди, життя яких насичене і радостями, і печалями. Можливо, ці люди найщасливіші, бо справжнє щастя може відчути той, хто зазнав горя. Я оглядаюсь на пережите. Де мої радощі? Життя пережите, мов шлях заболочений. Шлях, що ним не йдуть, а бредуть, повільно пересуваючи ноги, не в силі скинути важкий налип багна. Стомлений у першому кроці, знеможений у подальших, я шукаю світлої плями на пройденому шляху і не знаходжу…». Така оцінка свого життєвого шляху засновується на особливостях характеру й особливостях світобачення митця.

Твори В. Підмогильного й тепер зворушують, зацікавлюють, спонукають до роздумів про життя в цьому химерному й жорстокому світі. Письменник тонко відчував час, у якому жив, але не поділяв тодішньої ідеології. Своєю творчістю він допомагав людині пізнати саму себе, свою малість і силу.

• Давайте повернемось до епіграфа уроку.

ІV. Підсумок уроку

Встановіть відповідність між датою і подією

02.02.1901 (народження В. Підмогильного), 1920 р. (перша книжка «Твори, том І»), 20-ті роки ХХ ст. («червоний Ренесанс» української літератури), 8 грудня 1934 р. (арешт Підмогильного), 19 грудня 1941 р. (помилкова дата смерті), 1956 (рік реабілітації, коли дізналися про справжню дату смерті), 3 листопада 1937 р. (дата розстрілу митця).

Валер’ян Підмогильний любив місто, він був письменником-урбаністом. Його доля і творчий шлях пов’язані з трьома найбільшими містами України – Катеринославом, Києвом і Харковом. Ці міста і їхні мешканці змальовані на сторінках його творів.

V. Домашнє завдання

• Прочитати роман «Місто».
• *** Підготувати усне повідомлення на тему: «Внесок Валер’яна Підмогильного в українську літературу ХХ століття».