Перебіг уроку

1. Організація класу до роботи.

2. Оголошення теми, мети, визначення завдань уроку, очікуваних результатів.

Учитель.   Як ви вважаєте, чому ж на тендітні жіночі плечі драматург кладе важкий тягар сумнівів, відповідальності, пошуків правильного виходу з трагічної ситуації?.. Жінка в Україні завжди була значною суспільною силою, а не лише матір'ю, дружиною, господинею дому. Часто, особливо в козацькі часи, коли чоловіки воювали, а народ терпів неволю й наругу, вона відповідала за все потерпала вдвічі, а то й утричі більше за чоловіків. А якщо ще й родинне гноблення? Тому, зауважує Роман Веретельник, «подвійно пригноблені жінки більш як чоловіки жадають покласти край національній дискримінації».

     Героїня драми „ Бояриня" - багата, сильна характером, освічена молода особа, що здатна сама захистити себе. Отже, її трагедія — не в особистих проблемах. А в чому ж?

     Лінію образу Оксани точно означила у згаданій нами статті Олеся Ковальчук: "Взаємозумовленість внутрішньої драми і невиліковної хвороби головної героїні..." Цілком погоджуємося з таким висновком і пропонуємо учням записати його в зошити.

• Чи причетні персонажі твору до руйнування України?
• Чи достатньою мірою вони відповідальні перед майбутнім?
• Чи згодні ви з твердженням: «Епохи не існують самі по собі — їх творять люди».

     Ці питання будуть у центрі нашої розмови . Проблемне питання морально-етичного характеру, яке стане підсумковим на уроці, учні запишуть у зошити:  "Як же треба жити, щоб не соромно було перед власним народом, перед батьківщиною та своїми нащадками?".

3. Сприйняття нового матеріалу.

Розв'язання ключового питання і підготов­ка до диспуту.

• Яка суперечка про доцільність Переяслав­ської ради відбувається між персонажами поеми?

     Зразок можливого виступу учня.

Гостра суперечка про доцільність Переяславської ра­ди відбувається між персонажами поеми: "Старий Богдан уже ж був не дурнішим від нас з то­бою". - зауважує старий Перебійний і погоджується з си­ном Іваном, що "українська справа" "сутужна", Іван же відверто протестує: "Лихий їх спонукав давати слово Москві". А от Степан прийняв у спадок від свого покій­ного батька вірність тій присязі, яку частина козацтва да­ла російському цареві, і мав продовжити служити Украї­ні "з-під царської руки".

     Щоб заспокоїти Івана, який неприязно поставився до Степана, Перебійний каже:

• Тоді ще, сину, надвоє гадалось, Ніхто не знав, як справа обернеться... То ж думали, що роблять якнайкраще, А потім... присягу не кожен зрадить.

На це Іван іронічно відповідає:

• Та, певне, краще зрадити Вкраїну!

Своє неприйняття Переяславської ради Іван вислов­лює ще такими словами:

• Однаково, чиї лизати п'яти: чи лядські, чи мос­ковські.

      А Степана він засуджує за зраду інтересам України і каже, що той "понадився на соболі московські" й руки простяг до московської казни.

     Та й сам Степан знав, що його всюди в Московщині звуть зайдою, заволокою.

Учитель. У 20-х рр. талановитий дослідник творчості Лесі Українки поет-неокласик М. Драй-Хмара писав:" Поетеса відтворила, з одного боку ту активну українську інтелігенцію, яка всім єством своїм рвалася до боротьби за суверенітет укра­їнської державності, і, з другого боку, ту продажну інтелігенцію, яка заради панства великого, лакомства нещасного зрадила українські традиції й, помосковившись, добровільно впряглася в чужинецьке ярмо". Цей же літературознавець поділяв твори про до­бу Руїни на дві групи:

1. твори, в яких домінує історична тема;
2. твори, в яких домінує психологічна канва. 
   • До якої групи ви віднесли б поему "Бояриня"?

Зразок можливої відповіді.

     Я думаю, що поема "Бояриня" - це психологічна драма, хоча й історичну канву відтворено досить де­тально.

Душа Оксани постійно розривається На дві час­тини: уособленням однієї був її брат Іван, а другу символізував Степан, її чоловік. Страждання герої­ні, сум за Батьківщиною викликають ностальгію.

Історичні події безпосередньо не зображено, але відгомін їх виразно проходить через увесь твір.

4. Диспут за темою уроку.

Учитель. На попередньому уроці ви записали питання диспуту, зараз маєте можливість вислови­тися.

1.        Чим зачарував Степан романтичну дівочу душу Оксани?

Можливі напрями характеристики Степана

• розумний, вчився у Києві в Академії;
• стриманий, що виявляється в розмові з Іваном;
• люб'язний, чемний і ввічливий (так його характе­ризує Перебійний);
• люблячий син (коли помер батько, то він поїхав на поміч матері);

• ніжний (палко любить Оксану, звертаючись до неї, називає її: "серденько моє", "голубка");
• лагідний (Оксана одразу до нього серцем прихили­лася за його лагідність);
• розуміє своє становище ("зайда, заволока", - із су­мом каже; там, де він живе, нічого звабного немає; Оксані каже, там буде неволя);
• принижує сам себе (називає себе "холопом Стьопкою"; руки боярам цілує, як невільник; на прийомі в царя за наказом тропака вибиває);
• бездіяльний (Оксана каже про нього; "Сидів, сидів у запічку Московськім, коли лилася кров, поки змагання велося там за життя, а тепер поїдеш ясним сонцем милуватись?");
• надмірна Степанова обережність переросла в боя­гузтво (він нічого не зробив для України; письмен­ниця навіть прізвища йому не дала - тільки ім'я).

Запитання

• Чому ж Оксана не зазнала щастя зі Степаном?
• Чим більше дорожив Степан: своєю кар'єрою чи присягою, яку дав Оксані під час шлюбу?
• Чи можна вважати його руйнівником Україні!?
• А душу Оксани він руйнував?

2.       Яку моральну і суспільно-політичну орієн­тацію винесла зі своєї сім ї Оксана?

Можливі напрями характеристики Оксани

• розуміє свій патріотичний обов'язок - служити Україні (вона перша братчиця);
• має власну думку про політичну боротьбу ("сі трудні часи думок поважних і дівчат навчили");
• засуджує національний розбрат ("ніколи б не при­йняла персня з рук, червоної від братньої крові");

• має відчуття власної гідності (відмовляється при­нести братові свіжу страву, коли той зверхньо, різко наказує їй це зробити, а не просить);
• уміло згладжує випади Івана проти гостя ("ти ж, Іване, в Києві не вчився");
• у стосунках з людьми дотримується взаємоповаги та щирості, намагається прижитися на чужині й до нової родини ("і знаєш, якось я не дуже боюся тої чужини. Таж віра там однакова, і мову я таки трохи тямлю");
• сильніша за чоловіка і розумом, і духом, жаліє його, остерігається вразити ("се я недобра, так немов не знаю, що мій бідний голубонько страждає всіх найгірше");
• звикла до волі, а в Москві її дії обмежені, зводяться до одного: можна - не можна;
• готує перед смертю заповіт не лише родині, а й братчикам - хто ще живий лишився,

Запитання

• Ім'я Оксана - грецьке й означає чужоземка. Чи ви­падково це?
• Чому Оксана приймає смерть спокійно?
• У чому причина Оксаниної туги?
• Як зреагували Степан і Оксана на те, що в "Україні зломилася воля"?

3.  Що найбільше гнітило Оксану на чужині і викликало найболючіші переживання?

Можливі варіанти відповідей:

• не розуміла, що ховається за статусом боярин і боя­риня;
• думала, що тільки кохання має вагу в сімейному житті;
• дізнається про справжнє становище Степана;
• рабське становище жінки в Московщині;
• нерозуміння місцевих традицій, звичаїв, одягу;
• неприязнь до всього московського;
• забортна підтримувати зв'язки з рідними і близькими;
• відмова Степана тікати в Україну.

4.   Як розуміти примирливе ставлення героїні до наближення власної смерті і її переконаність у необхідності жити Степанові?

Можливі варіанти відповідей:

• бездіяльність Оксани, беззмістовність її життя - основна причина хвороби;
• Оксана сама над собою вершить суд, її життя не має змісту, тому опору смерті не чинить;
• образ шаблі заіржавілої – це руки в іржі, бо не діяли, не докладали зусиль у боротьбі за свободу;
• Степан же має жити, бо він пристосувався до тако­го життя; йому є про кого дбати; він не став борцем, але, якщо захоче, землякам може ще чимось допо­могти.

• Учитель. Є стара істина: джерелом людської снаги є зв'язок із рідною землею, коли його утраче­но, то сили покидають людину.
• Запитання
• Як сприймається назва поеми?
• Чим приваблює сучасного читача образ боярині Оксани?
• Як треба жити, щоб не відчувати сорому перед Батьківщиною і народом?
• Яку крамолу побачила в драмі влада, що за ра­дянських часів твір було суворо заборонено?

Учитель. У творі немає жодного прояву знева­ги до росіян як нації. Гнів поетеси спрямований на ту Москву, яка душила державність в Україні і пе­ретворила її на свою колонію.

Але образливішим було те, коли зраджували її сини й дочки.

     У своїй драмі Леся Українка проводить пара­лель між долею Оксани та долею України. І молода жінка, і її Вітчизна змушені були скоритися, хоча й намагалися боротися до останнього. Умираючи, Оксана вірить, що Україна колись здобуде волю. Вона любить свою землю і сонцем передає їй вітан­ня: "Добраніч, сонечко, ідеш на захід, ти бачиш Україну - привітай".     Надмірна обережність Степа­на переросла в боягузтво і бездіяльність. А Ганна те­пер Ганнушка, Іван тепер Ванька. Чи будуть вони так страждати за Україну, як Оксана? Ні! Не бу­дуть. От звідки бере свій початок українська Руїна, і колишня, й сьогоднішня.

5. Підбиття підсумків уроку.

 Учитель. З чого ж починається руїна?.. З душ, у яких поселилася безвідповідальність за долю свого народу перед нащадками, бажання купити сите життя навіть в обмін на власне сумління й національну гідність,  

     Мабуть, ви відчули, наскільки актуальною є драма в сучасному прочитанні. Це привілей лише найкращих, найталановитіших, класичних творів – бути потрібними багатьом поколінням читачів, кликати їх до роздумів над сучасністю, над власним життям.

     Давайте ж, спираючись на вивчене, спробуємо відповісти на запитання:

• Як же треба жити, щоб не соромно було перед власним народом, перед батьківщиною та своїми нащадками?
• Чи не руйнуються й ваші душі?
• Чи допомагає драма Лесі Українки задуматися нам над власним життям?

6. Домашнє завдання.

• Підготуватись до тестового опитування за вивченою темою;
• ***  дати відповідь на запитання: «Як сприймається назва драматичної поеми?