Перебіг уроку
- Перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань.
(Учні розповідають вивчений напам'ять останній монолог Мавки, зачитують твори - речення, ставлять запитання однокласникам за змістом попередніх двох уроків)
Бесіда.
- Хто є учасниками прологу?
- Які дії п'єси видаються вам найпоетичнішими?
- Якими ви уявляєте собі «Того, що греблю рве», Лісовика, Водяника?
- Які цінності для міфічних персонажів найголовніші? (Воля, краса, яскраве розкішне вбрання, порядок у лісі й на озері.)
(Учні підтверджують свої відповіді уривками з твору.)
- Чи можемо ми поставити Мавку в один ряд з іншими лісовими істотами?
- Якщо ні, то чому?
Мавка поєднує в собі риси казкового персонажа і людини, бо пізнала тяжкі "людські стежки" і почуття. Вона хоче зрозуміти все, з чим стикається в житті. Не помилимось, якщо скажемо, що героїня драми Лесі Українки своєю вдачею, духом і почуттями більше людина, аніж лісова істота. Але людина особлива.
Отже, ми підійшли до центральної проблеми в осмисленні геніального твору Лесі Українки:
- Хто ж така Мавка?
- Яку ідею вклала письменниця в цей невмирущий літературний образ?
(Десятикласники висловлюють свої міркування, що Мавка — вимріяний Лесею Українкою і втілений в образі казкового створіння прекрасний ідеал гармонійної, одухотвореної людини.)
Учитель. Мавка постає перед нами «лісовою царівною" - уособленням Природи («Мені здається, що жила я завжди»), в образі жінки, яка прагне щастя. Суха верба, в якій зимує, - її «матуся» , березу Мавка «сестрою називає», Лісовика — «дідусем». Клянеться – Змією - Царицею, а улесливий Перелесник обіцяє здобути для неї лісову корону. Портрет головної героїні відповідає пейзажу певної пори року і змінюється разом з ним:
Навесні вона в ясно-зеленій одежі (колір весняної зелені), з розпушеним чорним волоссям і мінливо-манливими очима. Своє незвичайне із зеленим відблиском волосся Мавка прикрашає рястом, а Лукаш кладе на нього «зоряний вінок» із світлячків, її одяг оздоблений «невинною біллю» — цвітом калини, що символізує дівочу чистоту. Весняну «лісову царівну» змінює літня — «пишно заквітчана», з розпущеними косами - ознакою вільного дівочого життя.
Далі Мавка - осінь: «пишна (епітет Мавки літньої), золотом гаптована багряниця і срібний серпанок, вінок з ягід калини на розпущених косах». Блідість - (натяк на втрату невинності) помічає на її обличчі Перелесник, лякається Лукаш .
«Чорніє якась постать... в ній ледве можна впізнати Мавку: вона в чорній одежі, в сивому непрозорому серпанку, тільки на грудях красніє маленький калиновий пучечок». Такий портрет героїні пізньої осені нагадує оголену землю, закутану в тумани. Сама вона так говорить про свій стан: «Сон мене змагає... Зимовий сон...» Нарешті, Мавка взимку. «Легка, біла, прозора постать», адже вона заснула разом з усією природою. Залишилося тільки марево, Лукашеве видіння.
Заграй, заграй, дай голос мому серцю!
Воно ж одно лишилося від мене,—
просить вона Лукаша. Гра пробуджує природу, і «Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці».
Отже, така Мавка-Природа. з усіма її барвами весни, осені, літньо- осінньою пишністю. Вільно розпущені коси уквітчані подібно до поліської природи. Вона і царствена, і квітуча у зорянім вінку — символі величі взаємної любові.
- Оголошення теми, мети, визначення завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Майже сто років "Лісова пісня" чарує читачів та глядачів. На попередньому уроці до цього мистецького шедевру прилучились душею й ви - наймолодші читачі "Лісової пісні". Ми з вами поєднували кілька рівнів аналізу цього твору:
- розглядали драму як казку про ніжне кохання і жорстоку зраду;
- розкривали філософський зміст драми;
- досліджували художній текст.
Багато питань ми розв'язали. Та кожне нове прочитання "Лісової пісні" викличе нові відчуття, нове бачення і в кожного - своє.
Літературні персонажі "Лісової пісні" не просто чинять добро і зло, люблять і ненавидять — вони несуть у собі певний авторський задум. Усі дійові особи поділяються на дві групи: істоти, що живуть у лісі, і люди. Центральна героїня - Мавка стоїть окремо.
Отже, спробуємо розібратись, чи дійсно в творі утверджуються високі гуманістичні ідеали, поетизується незгасаюча людська мрія про щастя? Й як герої, прагнучи вільного, творчого, гармонійного, духовно багатого життя, досягають свого ідеалу?
- Сприйняття нового матеріалу.
Розв'язання ключових питань уроку.
Учитель. В усі часи люди (особливо митці) прагнули до ідеалу. Чи є він на світі? Чи можна досягти ідеальності? — Не знаю. Але бажання стати таким робить людину кращою, облагороджує. Чи не здається вам, що Мавка — це і є той прекрасний ідеал справжньої, гармонійної, одухотвореної людини, вимріяний Лесею Українкою?
Учні узагальнять свої знання про Мавку, скажуть і про її тонку, незвичайно чутливу душу, безкорисливість, щирість, незрадливість. Головне в її характері - жертовність, здатність на самопожертву заради інших. Лісовик, дізнавшись про те. що вона звільнила Лукаша від його чар, каже спересердя: Не гідна ти дочкою лісу зватись!
Бо в тебе дух не вільний лісовий,
а хатній рабський!
- Чи й справді Мавка втратила волю, якою так дорожила?
Ні, воля для неї — не сваволя, безвідповідальність, розвага, а потреба серця, яка живе в її вчинках та словах. Мавка чинить так, як вважає за потрібне.
- Чи кається Мавка, що необачно полюбила Лукаша, а тепер замість радості страждає?
Жодного слова каяття не вирвалось з вуст Мавки. Навіть у найважчі моменти їхніх стосунків, коли Лукаш відверто залицяється до Килини. вона каже: "Я муку свою люблю..." Не зазнавши муки, Мавка не зазнала б і радощів кохання - цього солодкого І людського почуття.
Боротьба за щастя, за душу Лукаша, велике терпіння й лагідність свідчать про силу духу тендітного лісового створіння.
- Чи не нагадує образ Мавки саму Лесю Українку?
- І в чому саме?
В образі Мавки ожила любов Лесі Українки до Волині, "рідного", "найріднішого куточка", як називала вона цей край. У листі до матері поетеса повідомляла, що вона написала "Лісову пісню", затуживши за волинськими лісами. Мавка єднала її з берегами дитинства. Цьому дорогому образові Леся віддала весь набуток свого життя: вогонь серця, трагічне кохання, свою муку, жіночу жертовність, власне розуміння сенсу життя, призначення людини. Так, Мавка — це не лише лісова царівна, а й значною мірою сама Леся Українка, її життєвий ідеал.
- Чому ж письменниця не шукала ідеалу поміж людей?
Тому, що в людському суспільстві, де панує голий практицизм, бездуховність, кривда й несправедливість, важко жити душевно чистій людині. Світ умовностей, турбота про блага й достаток приглушують потреби духу. Лісовик, що прожив на світі сотні літ, недарма застерігає Мавку з самого початку: минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля,— там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш — і пропала воля!
- Чому ж вона не послухала доброї поради дідуся?
Її повело бажання пізнати все самій. А ступивши на людські стежки, знайшовши там найкращий, чарівніший від папороті цвіт, вона хоче облагородити світ людей, зробити його кращим.
- Чи вдалося Мавці вплинути на людські душі, додати їм гармонії, краси, любові?
Вдалося. Вона таки почула схвальне слово прагматичної Лукашевої матері, повернула у світ любові душу Лукаша. У реальному житті, в літературі образ Мавки облагороджує, одухотворює тисячі людських сердець, він є улюбленим для багатьох поколінь українських читачів, як і драма "Лісова пісня" загалом.
- Який образ — Мавки чи Лукаша — ви вважаєте трагічнішим?
Після дискусії вчитель висловить і власну думку.
Звичайно, трагічнішим є образ Лукаша. Бо велика біда — не мати злагоди з самим собою. Лукаш зрадив не лише Мавку, а й себе, власними руками зруйнував щастя, зневажив послану йому Долю. Йому навіть немає на кого нарікати, і Лукаш карається пекельною мукою. Трагічність образу посилює епізод зустрічі з Долею. Наприкінці дії Лукаш з усмішкою на вустах помирає біля Мавки-верби. Поєднавшись з коханою у смерті, він стає щасливішим, ніж за життя позначеного помилками і тяжкою зрадою.
- На які думки наводить вас образ Лукаша?
Учні висловлюються, дискутують, розмірковують.
- Який тип людей уособлює Килина?
- Чи хотіли б ви зустріти таку людину на своєму шляху?
- Якщо ні, то чому?
Сама по собі Килина — жінка примітивна, немудра, певною мірою вульгарна. Для щастя їй потрібно небагато: мати достаток, роботящого чоловіка, керувати в родині, невибагливе розважатися.
Але Килина як літературний персонаж — це ще й образ дикої бездуховності. Хижа, лицемірна, захланна, вона не має нічого святого за душею, її серця не торкнулися ні краса природи, ні краса мистецтва, ні краса слова. Поведінка і слова Килини відштовхують своєю грубістю. Ліс для неї — це дрова, луг - лише паша для худоби, сіно, а сопілка — даремна трата часу. Килині нічого не варто потоптати останню волю померлого дядька (в народі - річ нечувана), вона без докорів сумління готова зрубати вербу - Мавку, а ліс "продати рада або протеребити,— був би грунт..." Страшно зустріти таку людину в житті! А ще замислімося, чи не буваємо ми іноді схожими на бездуховну й черству Килину?
- Чи є ще у драмі, окрім Мавки, образи гармонійних людей?
Учні назвуть дядька Лева, який усе своє життя прожив у згоді з власним сумлінням та з людьми і силами природи. Добрий, безкорисливий, багатий душею, він, як ніхто, розуміє й жаліє Мавку.
"Ой, як серце плаче по тобі, єдиний друже мій!
Якби я мала живлющі сльози, я б зросила землю,
барвінок би зростила невмирущий на сій могилі",—
тужить за дядьком Левом Мавка.
Є у творі ще один образ - образ природи. Вона радує серце, заспокоює душу, живить мистецтво, обдаровує своїми скарбами. Того, хто не шанує природу, чекає нещастя. Куць, злидні — це посланці природи, які символізують розплату за зло, заподіяне їй. Змальована Лесею Українкою в "Лісовій пісні" природа дарує нам найкращі хвилини естетичної насолоди.
- Підсумки.
Ось і прозвучала для вас безсмертна драма - феєрія Лесі Українки "Лісова пісня". Кожному вона проспівала щось своє. Що саме? Відповіді учнів на це питання будуть підсумком вивчення драми й підготовкою до творчої роботи.
- Домашнє завдання.
- *** Написати невелике міркування на тему: "Що наспівала мені "Лісова пісня" Лесі Українки".
- прочитати драму "Бояриня",
** повторити матеріал з підручника історії України про період Руїни в Україні (з 1658року до середини ХVІІ ст.).
|