На уроці прагну навчити своїх вихованців не лише літератури, а й того, як у житті досягти успіху, реалізувати себе, бути гідною людиною. 

    Аналізуючи художні твори, ми з учнями постійно проводимо паралелі між книжкою і життям, минулим і сучасним. Це спонукає більше цінувати своє, національне.

    Вчу дітей і разом з ними шукаю відповіді на одвічні питання про добро і зло, щастя і совість, честь і милосердя, відповідальність і справедливість. Найперший помічник у цьому пошуку – література. Під час роботи на уроках літератури в учнів формую наукові (літературознавчі) та художні знання, представлені в конкретно-чуттєвих образах. Художні знання – це передусім система цінностей, яка визначає свідомість людини, що сприймає художній твір. Дуже важливо, щоб учні пропускали прочитане крізь душу і серце. Співвідносили його з власним життям, - тоді моральні враження стануть їхніми переконаннями. У такому творчому процесі співробітництва кожен почуває себе особистістю.

   Є багато засобів, щоб урок літератури перетворився на невимушене спілкування учнів з прекрасним, прилучити їх до високого, шляхетного, що викликає сильні, яскраві емоції. На першому місці серед них – слово. Навчати – словом! Пристрасне, емоційне, хвилююче, воно разом з художнім словом письменника неодмінно зворушить дитячу душу, надихне її на творчість, стане спонукою до всебічного і глибокого осягнення дійсності.