Зміцнити здоров’я людини в дитинстві,
не допустити, щоб дитина вступала в юність
кволою і млявою, – це означає дати їй
всю повноту життєвих радощів.
В.О.Сухомлинський
Здоров’я – це перша і найважливіша потреба людини, що визначає здібність її до праці і забезпечує гармонічний розвиток особистості. Воно є найважливішою передумовою до пізнання оточуючого світу, до самоствердження і щастя людини. Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту навчання і виховання підростаючого покоління для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому. «Я не боюся стверджувати, – підкреслював В. О. Сухомлинський, – турбота про здоров’я учнів – найголовніша для вихователя і вчителя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, кругозір, розумовий розвиток, знання, віра в свої сили» [2, с.93].
Збереження і зміцнення здоров'я дітей видатний педагог сприймав як найважливіший аспект практичної діяльності директора школи і кожного вчителя. Цій проблемі він присвятив чимало наукових праць, а саме: третій розділ книги «Павлиська середня школа»; деякі підрозділи в книгах «Серце віддаю дітям», «Сто порад учителеві»; окремі статті. Аналізуючи причини неуспішності учнів, Василь Олександрович доходив висновку, що «у 85 процентів невстигаючих і відстаючих головна причина відставання, незнання, незадовільної роботи на уроках і вдома – поганий стан здоров’я, якесь захворювання чи нездужання» [3,т.4, с.125], також, «залежно від стану здоров’я, – наголошував Сухомлинський, – кожна дитина потребує не тільки індивідуального підходу, а й цілої системи заходів, які б зберігали і зміцнювали його стан» [3,т.2, с.511]. Реальне погіршення фізичного, психічного, морального стану підростаючого покоління сьогодні відзначають і медики, і педагоги. А суспільство чекає від школи людей нової формації – громадян, які змогли б творчо, професійно виконувати свої соціальні обов’язки, народжувати здорових дітей, підвищувати економічний та культурний спадок України. Майбутнє повинно бути здоровим, тому одним з провідних напрямків вдосконалення освітнього процесу є впровадження здоров'язберігаючих технологій. Тому так гостро постає необхідність сформувати у дітей, починаючи з шкільного віку, ціннісне ставлення до себе, свого образу «Я», одним із компонентів якого є «Я – здоровий». Слід зазначити, що на стан дитини впливає не тільки вміння берегти своє здоров'я, а також і те, в яких умовах вона навчається, який психологічний мікроклімат створено для неї в школі, на яких засадах побудований навчально-виховний процес. На жаль, не завжди педагогічні працівники усвідомлюють важливість створення здоров'язберігаючого середовища в школі. Не всі вдало поєднують можливості свого предмета і формування здорового способу життя учнів.
Мета даної статті – висвітлити роль методичної служби закладу у професійному вдосконаленні педагогів щодо впровадження здоров'язберігаючих, здоров'язміцнюючих технологій в освітньо-виховне середовище через творче використання ідей Василя Сухомлинського. Адже адміністрація повинна забезпечити: як необхідний рівень мотивації та професійної компетентності вчителя як умови реалізації основних завдань держави, так і озброїти педагога основними принципами здоров'язберігаючої педагогіки і технологіями їх реалізації, організовувати функціонування взаємозв’язку шкільного психолога, вчителя, батьків, учнів.
Кожна із шкіл має своє творче обличчя, цікаві знахідки, особливості організації навчально-виховного процесу. І хоча успішній реалізації оздоровчої функції школи ефективно сприяють практично традиційні форми, як-то: запровадження інтегрованого курсу «Основи здоров’я», введення третього уроку фізичної культури, створення системи заходів щодо утвердження в свідомості учнів необхідності дбайливого ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших (акції: «Жодного палільника поруч», «Ми – проти наркотиків», фестиваль «Молодь обирає здоров'я», тиждень профілактики туберкульозу, єдиний день боротьби зі СНІДом тощо). Та «родзинкою» нашого закладу стало: створення сприятливого мікроклімату для персоналу, оскільки педагоги є взірцем для учнів; відбір індивідуальної освітньої траєкторії кожного учня, створення «ситуації успіху»; співробітництво з батьками школярів у даному напрямку.
Зупинимось на деяких аспектах вищезазначеного. Адміністрація нашого закладу, творчо реалізуючи тезу Сухомлинського: «Бережіть учителя, його здоров’я, допомагайте йому зростати професійно, духовно, культурно і морально, якщо бажаєте мати хорошу сучасну школу», працює над створенням умов для плідного, творчого довголіття педагогів. З цією метою впроваджена та реалізується програма безперервної педагогічної діагностики, розрахована до 2014 року; діє постійний психолого-педагогічний семінар-практикум: «Гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу»; організовані педагогічні читання книги В.О.Сухомлинського «Сто порад учителеві», де особлива увага звертається на розділи, у яких йдеться про повноту духовного життя і радість праці вчителя, про запобігання виснаженню нервових сил педагога у процесі повсякденної діяльності, загалом про здоров'я («треба знати своє здоров’я, знати особливості своєї нервової системи й серця»; «вміння володіти собою, тримати себе в руках - одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх діяльності педагога, і його здоров'я»; «невміння правильно гальмувати щоденні й погодинні збудження, невміння володіти ситуаціями - ось що передусім висотує серце, виснажує нервову систему вчителя» [3,т.2.с.418-654]).
Отже, у педагогів, озброєних здоров'язберігаючими компетенціями, виникає природне прагнення створювати й у дитячих колективах оптимальні умови для комфортного навчання, спрямованого не лише на озброєння учнів певною сумою знань і практичних умінь, а й на збереження і зміцнення їхнього здоров'я. І почати тут варто ще з одного важливого аспекту збереження психічного і фізичного здоров'я дітей, про який писав В.О.Сухомлинський, – об'єктивну доброзичливу оцінку навчальних досягнень учнів. Прислухаймось до мудрих порад великого педагога-гуманіста: «Ніколи не поспішайте з виставленням незадовільної оцінки. Ніщо так не пригнічує дитину як усвідомлення безперспективності», «допоможіть дитині добитися успіху і тільки тоді оцінюйте знання», «оцінкою не можна карати за небажання вчитися, а тим паче за невміння вчитися», «не закривайте двійкою шлях до успіху» [3,т.2,с.465]. Саме на дотримання цих настанов націлює методична служба педагогів закладу.
До ціннісних орієнтирів спадщини Василя Олександровича, на який ми орієнтуємо педагогів закладу, належить і виняткова роль природи у вихованні дитини та загалом у її житті. Великий педагог стверджував: «Сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Однак разом з культурою, людським впливом проявляється сила настільки сильно, що неможливо це не помічати. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості» [2,с.12]. Важливу роль у цьому відіграє розуміння залежностей здоров’я окремої людини від стану навколишнього середовища та розвинута потреба здорового способу життя, яка є одним з найважливіших критеріїв ефективності екологічної освіти і виховання. Тому здоровий спосіб життя розглядається нами як складова частина екологічної культури особистості, яка є формою прояву її відповідальності за ставлення до власного організму. У нашому закладі поступово набуває системного характеру проведення уроків різнобічного спрямування на лоні природи, де навчальний матеріал поєднується з системою заходів, що допомагають сформувати: дбайливе ставлення до власного здоров’я, прихильність до спорту і фізичної праці, гарт організму, здоровий спосіб життя, дотримання правил особистої гігієни, усвідомлення своєї єдності з навколишнім природним середовищем. Проводити ж дану роботу необхідно у тісній співпраці з батьками. Запрошувати їх до участі в просвітницьких і оздоровчих заходах, що проводяться в навчальному закладі: батьківських зборах, дискусіях, консультаціях, бесідах, практичних заняттях; Днях здоров'я, Днях відкритих дверей, туристичних походах, спортивних розвагах тощо.
Плануючи подальшу роботу нашої школи у даному напрямку, ми враховуємо, що освіта майбутнього поступово буде модифікувати теперішню, пристосовуючи її до завдань особистісного розвитку дітей. Очевидно, що сама по собі сьогоднішня система освіти конче потребує впровадження здоров'язберігаючих технологій та здоров'ярозвиваючих методик, бо збереження здоров'я в процесі навчання – це надання індивідові таких умов освіти, які найбільшою мірою відповідають його здібностям і нахилам, розвивають їх та примножують дорогоцінний дар здоров'я.
Література
- Родина і школа - обереги здоров’я дитини // Початкова школа. - 2002. - №9. - С.36-40.
- Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К.: Рад. школа, 1977. – 382 .
- Сухомлинський В.О. Твори в 5 томах. - К., 1976-1977.
- Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – К., 1978. – 262 с.
|
