П`ятниця, 29.03.2024, 04:11
Знання - знаряддя, а не ціль...
 Персональний сайт учителя Балуєвої О.В.

Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Корисні лінки

Міністерство освіти і науки

Селидівський відділ освіти

Методична служба Селидового

Сайт Гірницької ЗОШ №17

У професіоналізмі - дія!

Пошук
Статистика
Головна » Статті » Презентація досвіду » Опис досвіду

Співробітництво вчителя і учня в умовах інтеграції сучасних педагогічних технологій

В труді прийде натхнення раз у рік,

Але коли - не знає чоловік.

Щоб тих щасливих днів не загубити,

Потрібно працювати цілий вік.

Дмитро Павличко

    Віктор Гюго казав: «Навчити дитину – дати світові людину». Тому на уроках літератури прагну навчати своїх вихованців того, як у житті досягти успіху, реалізувати себе, бути гідною людиною. 

     У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу, як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі «Сто порад учителю» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»

     Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем. Саме тому я зупинилась на вирішенні такої науково – методичної проблеми: «Співробітництво вчителя і учня в умовах інтеграції сучасних педагогічних технологій».

     Успішне використання тієї чи іншої технології навчання вимагає від педагога глибоких знань навчального предмета, педагогіки, методології, психології; залежить від ерудованості, практичних умінь учителя, творчості, майстерності. У своїй роботі апробовую спосіб інтеграції таких сучасних технологій навчання :

*    Інтерактивні технології;

*    Особистісно зорієнтоване навчання.

     Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку. Наприклад, аналізуючи художні твори, ми з учнями постійно проводимо паралелі між книжкою і життям, минулим і сучасним, українською і світовою літературою. Це спонукає більше цінувати своє, національне. При цьому увагу акцентую на мотивації необхідності вивчення художніх творів, теорії літератури.

     Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок.  Яким же повинен він бути?  Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

*підготовка не літературознавців - теоретиків, а гуманних освічених людей;

*навчання не тільки словом, а справою;

*проведення його не для учнів, а разом з ними;

*спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

*забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

    Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку  допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

  Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми, вивільняє час для розв’язання учнями завдань, спрямованих на саморозвиток  особистості, формування мовленнєвої компетенції. Особистість учня з об’єкта навчання перетворюється на головну фігуру.             

   Систему ж уроків з будь-якої теми логічно наситити інтерактивними вправами. Інтерактивне навчання, на думку Є. Коротаєвої, це навчання «занурене» у спілкування. У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу індивідуальної або групової практичної діяльності. Поза спілкуванням формування особистості взагалі неможливе. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими учнями. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. Вона займає близько 50- 60% уроку. Заняття організовуються як індивідуально, так і колективно. Колективну діяльність можна поділити на колективно-фронтальну, колективно-групову та роботу в парах. Учням подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності школярів, усуває їхню природну скутість (запитати у свого товариша значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати навчальний матеріал у природньому йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчанні.

      Але у процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникають різні проблеми та труднощі. Вважаю за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.

Отже, типові проблеми:

*    Головна проблема: учень часто не має власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?», «Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету» тощо.

*    Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

*    Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

*    Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

Труднощі в малих групах:

*    лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

     Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання «авторитету», привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: «Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!»

     Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.

    Як показує досвід роботи, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

*    учні набувають культури дискусії;

*    виробляються вміння приймати спільні рішення;

*    поліпшуються вміння спілкуватися, доповідати;

*    якісно змінюється рівень сприйняття учнями української літератури – він набуває особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам’ятати» стає «обдумати», «застосувати»;

*    якісно змінюється рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

     Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня, оскільки сприяє соціалізації особистості, усвідомленню себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

      Кожен вчитель, як би не намагався, не може врахувати всіх нюансів, які виникають під час проведення уроку. Саме тому, той чи інший наперед спланований урок може «дати збій» і не принести очікуваного результату. Але коли ставиш на перший план особистість учня, опираєшся на його життєвий досвід, враховуєш його здібності та інтереси, намагаєшся сформувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні – то, вважай, ти виконуєш головне завдання вчителя – формуєш справжню людину.

     Всі вищеперераховані умови є фундаментальними у технології особистісно зорієнтованого навчання, яке передбачає органічне сполучення навчання (як нормативної діяльності суспільства) та учіння (як діяльності, в якій бере участь кожна конкретна дитина та досвід здійснення якої має значення для окремого школяра). На такому уроці потрібно не просто викладати свій предмет, а вміти аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми, що він про це думає, де він з цим уже зустрічався або де  може зустрітися. Методика технології особистісно зорієнтованого навчання особливо плідно спрацьовує на уроках української літератури. Під час бесід немає  правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, різні точки зору. Відбувається своєрідний обмін знаннями, колективний відбір змісту. Але завдання  учителя - переконати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання.

     Серед багатьох методів роботи у технології особистісно зорієнтованого, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, впроваджую систему уроків вільного спілкування, елементи дискусії, художні дослідження, творчі інсценізації тощо. Тому на уроках не вчу дітей, а разом  ними шукаю відповіді на одвічні питання про добро і зло, щастя і совість, честь і милосердя, відповідальність і справедливість. Дуже важливо, щоб учні пропускали прочитане крізь душу і серце, співвідносили його із власним життям, - тоді моральні враження стають їх власними переконаннями. У такому творчому процесі співробітництва кожен почуває себе особистістю.

   Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня. Стосовно цього приходить на думку одна давня притча. В середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які виконували однакову роботу  - перевозили камінь, запитали:

  • Слухайте, друзі, що ви робите?

Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: «Тобі що, повилазило? Не бачиш – камінь тягаю на майданчик, хай йому ґрець!»

Другий спокійно сказав: «Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини».

А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав: «Я будую Шартський собор!»

      Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й – найперше – джерело творчості й щастя. У Святому письмі сказано: «Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху». Це є істина. Вважаю, що мені теж є з чого порадіти. Адже мої учні неодноразово здобували перемоги у творчих конкурсах. Та ці заслуги я, в першу чергу, адресую їм, а не собі, а віддачі шукаю у повазі, щирому ставленні, творчій співпраці та взаєморозумінні.       

 

Категорія: Опис досвіду | Додав: anderyb (15.01.2015)
Переглядів: 1844 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
...
Вхід на сайт
Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz