Середа, 13.12.2017, 04:48
Знання - знаряддя, а не ціль...
 Персональний сайт учителя Балуєвої О.В.

Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Корисні лінки

Міністерство освіти і науки

Селидівський відділ освіти

Методична служба Селидового

Сайт Гірницької ЗОШ №17

У професіоналізмі - дія!

Пошук
Статистика
Головна » Статті » Презентація досвіду » Опис досвіду

Опис власного педагогічного досвіду

Опис власного педагогічного досвіду з проблеми

 

Розвиток комунікативних компетентностей та самостійного мислення учнів

на уроках української літератури

 

Найважливіше завдання цивілізації –

навчити людину мислити.

Томас Едісон

 

Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, особистості освіченої і здатної до життєтворчої діяльності.

Сучасне життя – це практично безперервний потік інформації, причому в більшості випадків невпорядкованої, хаотичної. Людина має не лише сприймати її, але й певним чином систематизовувати. Така сама вимога висувається й до мислення – воно мусить бути логічним, оскільки без належного обґрунтування ті чи інші думки не будуть достатньо переконливими для оточуючих. А в складних життєвих умовах та ситуаціях, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення й працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, «яка володіє певним переліком якостей: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, риторикою». Тому завдання школи, вчителя саме й полягає в тому, щоб навчити дітей змістовно, граматично правильно і стилістично вправно висловлювати свої думки в усній та писемній формах, чітко і переконливо, обґрунтовувати своє бачення питання, розвивати основні навички мислення, виробляти власне розуміння життя та ставлення до нього.

Досить важливим у реалізації поставленого завдання є урок української літератури як основна форма навчально-виховного процесу, бо саме комунікативна специфіка даного предмета сприяє вихованню людей із високим творчим потенціалом. І якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп'ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість й уміння чітко та аргументовано висловлювати власні думки не можуть бути формалізовані й обмежені певною програмою дій, не можуть бути механічними, передбачуваними. Тож кожен урок літератури має перетворитися  на урок пошуку істини. І завдання учителя полягає не в тому, щоб «наповнити» розум учня великою кількістю фактів, а в тому, щоб зробити його культурнішим, облагородити, навчити його ставити науково-обґрунтовані  питання і спрямовувати його на шлях, що веде до їх вирішення.

Виходячи з вищезазначеного я поставила мету педагогічної діяльності: шляхом впровадження сучасних технологій навчання на уроках української літератури розвивати комунікативні компетентності, самостійне мислення учнів.

Практично реалізуючі дану задачу я переконалася, що потрібно постійно збагачувати словниковий запас школярів, виробляти вміння зв'язно висловлюватись, розвивати етику мовленнєвого спілкування; вчити учнів контролювати правильність і доцільність своїх висловлювань, розвивати важливі мислительні вміння: спостерігати явища і факти, виділяти їх ознаки, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити самостійні висновки; сприяти розвитку мовленнєвих умінь та навичок учнів. А це означає, що сучасний урок літератури не може бути втиснений у традиційну класно-урочну систему, він повинен стати для учнів живою формою набуття знань, перевтілюючись у проблемний семінар, диспут, вільне спілкування, діалог, творчу лабораторію, інсценізацію, філософське дослідження тощо. Бо саме на таких уроках формування комунікативної компетентності учнів відбувається в процесі різноманітних видів діяльності: активних, пасивних, індивідуальних, групових. Робота з розвитку мовлення учнів має здійснюватися на кожному уроці літератури і закріплюватися на окремих спеціальних уроках, що є квінтесенцією всієї роботи з удосконалення мовленнєвих умінь та навичок учнів. Ці заняття мають систематизувати, контролювати та направляти всю роботу з розвитку комунікативних умінь і навичок школярів. Тому вагоме значення надаю окремим урокам розвитку зв'язного мовлення, які створюють передумови для активної й осмисленої участі майбутніх громадян у суспільному житті, забезпечують дітей необхідними навичками мовного поводження, культурою мовного розвитку. Вдалий підбір навчального матеріалу з урахуванням орієнтації у життєвих ситуаціях дає змогу формувати вміння будувати змістовне, граматично та стилістично грамотне висловлювання залежно від теми та ситуації спілкування. Саме через це мною для опрацювання, розробки і практичного застосування було обрано тематичний блок: уроки розвитку зв'язного мовлення з української літератури у старшій школі (додаток).

Особливе значення в освітньо-виховному процесі сучасної школи має особистість учителя. Власна мовленнєва культура педагога має спонукати учнів до творчості. Тобто різноманітні види власних висловлювань учителя-словесника повинні бути грамотними, логічними, емоційними та виразними. «Живе слово» педагога має стати зразком монологічної мови для учнів. Таким «живим словом» може бути розповідь про письменника, про історію створення твору, усний відгук на відповідь учня чи на його твір, коментар до тексту, лекція на уроці тощо. Але учитель не є носієм істини в останній інстанції. На думку Адольфа Дістервега, «…поганий учитель подає готову істину, гарний – вчить її шукати». Сучасного мовознавця, в ідеалі, бачать і фахівцем, і досвідченим читачем, і гуманістом, що передає свої знання дітям, формує мислячу людину в процесі навчального діалогу.

Тож, співпрацюючи з учнями, організовую роботу на уроці з дотриманням таких вимог:

  • на уроці кожна дитина має якомога більше говорити;
  • вчитель має показувати кожному учневі, що він його зрозумів;
  • діти мають вчитися (а потім й уміти) аргументувати свої версії та робити логічні висновки.

Починаючи урок, велику увагу приділяю саме етапу мотивації навчальної діяльності, стараюся сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми уроку. На цьому етапі використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання. Таким чином, кожен учень має зовнішню (сформульовану вчителем) і внутрішню (визначену самостійно) мотивацію.

Також я переконалася, що найбільш ефективним є використання на уроках елементів сучасного інтерактивного методу навчання, які набагато збільшують пізнавальну активність та самостійність учнів, мотивують потребу самовдосконалення. А найважливішою перевагою інтерактивного навчання є розвиток творчості учня, самостійного мислення. Будучи не об'єктом його, а суб'єктом учень може сперечатися, доводити свої думки,  а не сліпо сприймати сказане чителем.

Працюючи в міні-групах або парах, учні намагаються розв'язати запропоновані проблемні питання чи ситуації:

  • Що таке благополучна родина? Мої уявлення про сімейне благополуччя (за повістю І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».
  • Чи судилося Мотрі щастя? У чому полягає жіноче щастя, які його складники? (за романом П. Мирного « Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).
  • Чи виправдане зло в ім'я добра? (за романом П. Мирного « Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).
  • Хто украв щастя у головних героїв драми? (за драмою І. Франка «Украдене щастя»).
  • Чому любов одвічна таїна? (за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»).
  • Чи завжди людина має вибір? ( за новелою М. Хвильового «Я – Романтика»).
  • Чи є в комедії М. Кліша позитивні персонажі? (за драмою М. Куліша «Мина Мазало»).

У результаті обговорення даних та подібних питань, повністю, змістовно і цікаво розкривається характеристика персонажів. Учні висловлюють своє «я», сперечаються, доводять ідеї, навчаються відстоювати своє бачення, переконувати інших. Залучення в навчальний процес усіх учнів є моїм педагогічним правилом: учні  вчаться спілкуватися між собою, допомагати один одному, підтримувати, розуміючи, що успіх кожного гарантує загальний  успіх.

Завжди цікаво чути думки учнів, адже вони допомагають стати їм особистостями. Кожна думка – це своєрідне бачення, це філософське переконання, глибока психологія душі. Я ж на таких уроках намагаюсь виступати в ролі організатора процесу навчання, своєрідним режисером, що спрямовує роботу учнів, допомагає у пошуках шляхів розв'язання проблеми, націлюю, в жодному разі не даючи готовий матеріал. Учні, дошукуючись розв'язків тих чи інших проблем, стають дослідниками, експериментаторами, мовознавцями, філософами.

На етапі актуалізації використовую асоціювання («асоціативну павутинку», «ланцюжок асоціацій», «асоціативний кущ»), яке спонукає учнів думати, стимулює мислення шукати зв'язки між окремими поняттями . Під час підведення підсумків уроку (рефлексії) можна знову повернути учнів до схеми асоціацій, щоб доповнити її. Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати, мотивувати ті чи ті дії.

Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Таких етапів можна виділити три:

  1. Початковий, на якому здійснюється аналіз уривків класичної літератури (виявити та визначити роль найрізноманітніших художніх засобів).
  2. Проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків (дописати, завершити, дібрати тощо).
  3. Творчий (побудова художнього тексту).

На початковому етапі розвитку творчих здібностей ефективним засобом є ознайомлення учнів з «творчою лабораторією» письменників. Цікавими є вправи на зіставлення уривків з творів письменників першого і останнього варіанту (І. С. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»).

Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання, спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення (проміжний етап): продовжити художній твір або вірш («П. Тичина «О, панно Інно…»), змінити (переробити) закінчення художнього твору (О. Гончар «За мить щастя»). Дуже полюбляють учні завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад: скласти усну розповідь від імені письменника (Т. Шевченко «Жінки у моєму житті»), взяти «інтерв'ю» у письменника.

У системі роботи над розвитком зв'язного мовлення творчий етап – один із найскладніших. При написанні творів учні висловлюють певні думки, міркування, правильність яких підтверджують і роблять висновки. Саме твір-роздум сприяє розвиткові логічного мислення школярів, умінню доводити правильність своїх міркувань, спростовувати хибні думки.

Одним із шляхів удосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання української літератури є інтенсифікація навчання, що передбачає по-новому структурований зміст, упровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізнавальних інтересів, глибше сприйняття і розуміння теоретичного матеріалу. Електронні презентації дають можливість при мінімальній підготовці і незначних витратах часу підготувати наочність до уроку. Уроки, складені за допомогою PowerPoint видовищні і ефективні в роботі. Звісно, комп'ютер не замінює вчителя, а є лише засобом здійснення педагогічної діяльності, його помічником. І при цьому якість і ступінь засвоєння навчального матеріалу, а також вплив на активізацію пізнавальної діяльності, як засвідчує практика, істотно зростає.

Вчитель, застосовуючи комп'ютер та проектор, отримує потужний інструмент для подання інформації в різноманітній формі. В якості джерела інформації можна використовувати педагогічна програмні засоби та власноруч створені презентаційні та проектні програми (додаються).

Головним принципом шкільної освіти повинен бути принцип «Vitae,  non  scholaе discimus» («Для життя, не для школи ми вчимося»).   Кожного учня  треба навчити мислити, обирати життєві цінності й орієнтири, ефективно співпрацювати з іншими людьми, керуватися моральними нормами, проявляти толерантність, милосердя у повсякденному житті. А розвиток комунікативних компетентностей та самостійного мислення на уроках української літератури дозволить сучасним школярам у майбутньому не тільки вживати мовні засоби відповідно до мети й стилю висловлювання, а значно краще адаптуватись до соціальних, побутових та виробничих умов, ефективно їх використовувати, удосконалювати, змінювати.

Про ефективність впровадження представлених напрямків і форм роботи щодо розвитку комунікативної компетенції та самостійного мислення учнів на уроках української літератури свідчить постійний творчий ріст учнів, зростання в них інтересу до навчання.

 

Категорія: Опис досвіду | Додав: anderyb (27.12.2014)
Переглядів: 1206 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
...
Вхід на сайт
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz