Коли у нації вождя нема,

Тоді вожді її – поети.

                 Є. Маланюк

Перебіг уроку

1. Мотивація навчальної діяльності школярів, оголошення теми, мети, визначення завдань уроку.

Учитель. Василь Симоненко, як слушно зазначають критики, не підпадає під жоден стереотип, пов'язаний зі становленням поета (зазвичай пишуть: вірші пробував писати ще на шкільній лаві, друкуватися почав у студентські літа…).  По – юначому щиро повіривши в торжество правди і свободи за часів»хрущовської відлиги», він не ввійшов, а вітром ввірвався в царину красного письменства. Уже перші Симоненкові поезії засвідчили: в українській літературі з'явився самобутній і зрілий майстер.

     Сьогоднішній наш урок відкриє нам глибини і новаторство творчості поета, осяяні красою мистецької душі.

2. Актуалізація опорних знань.

• Звідки почався Василь Симоненко? Де він звівся та розповівся?
• В яких умовах зростав?
• Чому, на вашу думку, він майже не читав своїх віршів однокурсникам і не поспішав друкувати їх після закінчення університету?
• Кого й чому так налякали твори Василя Симоненка?
• Розкажіть про першу збірку В.Симоненка за таким планом:
  1. Коли і де вона побачила світ?
  2. Які твори ввійшли до неї?
  3. Основні мотиви збірки.

Учні декламують поезії з книжки "Тиша і грім".

• Прочитайте інтерв'ю В.Симоненка кореспон­дентові радіо після виходу збірки "Тиша і грім". Дайте відповіді на післятекстові запитання (додається).

     "Що я можу сказати про себе?

     Ще так мало прожито і так мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо мені вдається рідко, то це не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію і мало знаю.

    Найбільше люблю землю, людей, поезію і... село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя.

     Ненавиджу смерть.

     Найдужче боюся нещирих друзів. Більше мені сказа­ти про себе нічого. Зараз працюю над другою збіркою. Хочу, щоб вона була кращою від першої".

• Про які риси поетової вдачі можна судити зі сказа­ного журналістові?
• Як називається збірка, над якою тоді працював по­ет? Чому не зміг її завершити?
• Як висловлює митець свою любов до людей, рідної землі, слова? Відповідаючи, зверніться до вже про­аналізованих нами творів?
• Чому поет, такий молодий, сповнений оптимізму, любові до життя раптом згадує про смерть?

Учитель. Василь Симоненко належав до когорти «шістдесятників» — митців, які не боялися говорити правду, не хилили голови, не корилися владі, їх називали відступниками І запроданцями, твори не друкували, забороняли, а самих поетів відправляли до психушок і концтаборів. Але справжню поезію не можна вбити. Нині вона повертається до нас у збірках і піснях. Василь Симоненко постає перед сьогоднішнім читачем виразником народної совісті, правди, надії й віри. Силою свого поетичного таланту, даром образного узагальнення поет підніс життя звичайних людей до рівня загальнолюдських ідеалів і проблем, долучив до духовних здобутків світової культури.

3. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Аналіз вірша «Лебеді материнства» на рівні вражень і почувань.

Звучить пісня «Виростай ти, сину»,

слова В. Симоненка, музика А. Пашкевича.

Учень читає напам'ять вірш «Лебеді материнства».

Учитель. У цьому вірші поет, ідучи від перших вражень дитинства і пам'яті про материнську любов, виводить ідею синовнього обов'язку перед рідною матір'ю і перед батьківщиною. При першому читанні ми сприймаємо вірш напівсвідомо, інтуїтивно визначаємо його образи. Сприйняття твору набуває більшої повноти через поступове заглиблення в його зміст. Адже за перлами треба пірнати на глибину. Головні за змістом афористичні строфи прості й доступні:

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати сину,

 Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Колективна робота (робота в групах).

    Вірш поділено на чотири частини. Відповідно й учнів класу розподілено на чотири групи, кожна з яких аналізує певну частину. Хід роботи та її результати записуються в зошити. Декілька учнів зачитують свої роботи.

Учитель.  Як бачимо, двох однакових думок немає. Вірш не залишив нікого байдужим, хоча дехто підійшов до його аналізу надто прямолінійно і раціонально. Та радує те, що більшість з вас відчули не тільки мелодійність рядків, а й глибоку філософічність твору.

2. А тепер послухайте вірш В. Симоненка «Про поезію».

(Вірш читає учень.)

     Аналізуючи вірш, учні доходять самостійного висновку, що «… у кожний рядок вкласти душу…» — ось творче кредо Василя Симоненка.

Учитель.     Поет творив у той період нашої історії, який чомусь називають «відлигою». Та, на мою думку, 60-ті роки — це початок застою. І виявилося це найповніше саме в духовному житті. До молодих літераторів, серед яких був і Симоненко, застосовували типові методи «перевиховання»: заборона друкуватися, виступати перед читачами, компрометація перед громадськістю, намагання всілякими, аж до найпідліших, способами посварити однодумців і друзів, поставити митців на коліна.

3. І Симоненко, наче у відповідь на ці підступні дії, пише вірш «Де зараз ви, кати мого народу?»

(Учень виразно читає вірш).

• У чому безсмертя людини й народу?
• Які рядки передають пафос цієї поезії?

Висновок. Поняття «народ» Симоненко вживав не в політичному, а в морально-етичному сенсі, розуміючи народ як носія добра й справедливості. На перший погляд, може здатися, що поет ідеалізував народ, але це не так.    Він сам був вихідцем із народу, знав, любив і жалів простих людей, змучених тяжкою роботою, постійними експериментами з боку влади, абсолютним безправ'ям.

4. Аналіз поезії «Кривда».

     Вірш переважно легко аналізується учнями, тому робота над даною поезією пропонується у парній формі. Після обговорення, учні висловлюють свої враження, учитель коментує їхні висловлювання.

Учитель. В. Симоненко був не просто жур­налістом і поетом. Він — справжній філософ життя, який осмислював сенс приходу людини в цей світ, її індивідуальну місію, що її кожен має усвідомити, прийняти в серце і неодмінно виконати, бо "ти на землі - людина".

• Прочитайте витяги зі щоденникових записів Василя Симоненка. Прокоментуйте зміст їх, склавши «асоціативний кущ».

    Вірнішого і серйознішого побратима, ніж папір, я не знаю...

    Ніяке вчення не сміє монополізувати духовне жит­тя людства.

    Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

    Якими б цитатами бездари не підпирали свою розу­мову стелю, вона, однак, занизька для нормальної людини.

    Як простір немислимий без руху, так поезія немис­лима без думки.

    Поезія-це прекрасна мудрість.

    Мозок, здатний породжувати мислі, не здатний зробити його власника щасливим.

    Душа прагне потрясінь, а розум боїться їх.

    Щасливий той, хто хоче мало від життя, - він ніко­ли не розчарується в ньому.

    Втрата мужності - це втрата людської гідності, ко­тру я ставлю над усе.

• Якою є життєва позиція митця?

Учитель.  Прочитайте вірші, присвячені пам'яті В.Симо­ненка. Якими мотивами вони пройняті? Випишіть із них цитати, які зможете використати під час на­писання міні - твору про поета.

Василю Симоненку

Ти прийшов, щоб із нами жити

Під шаленство весняних злив,

Щоб світанки ясні зустріти.

Що не встиг тоді, не зустрів.

Зупинись, подивись навколо,

Рідним запахом душу зігрій,

Все знайоме, все рідне до болю,

Уклонися хатині своїй.

Понад Удаєм сиві роси

І стежина-змійка в гаю.

По якій ти ходив колись босий,

Зустрічаючи матір свою.

Ти прийшов поетичним словом.

Молоде покоління вчить.

Як любить свою рідну мову

І народ український любить...

                                         В.Бут

Пам'яті Симоненка

Весна, Василю, буде знову,

Весна в зелених Біївцях.

Хтось знайде на шляху підкову,

Комусь заб'ють у душу цвях.

Життя крокус буз упину,

Життя-жебрак, життя-жнивар.

Світ-благодійник на хвилину,

Та на століття він лихвар.

А хтось самотній, ніби Крузо,

Чекає П'ятницю віки,

Втрачає дні і губить друзів,

І палить молоді роки.

А поки зимно... І криштально

Дзвенить різдвяна тиха ніч...

У чарах світиться печально

Вино з троянд і відблиск свіч.

                                     Н. Колісніченко

*****

В.  Симоненкові

Говоріть тихіше про поетів.

Це не значить - з усміхом кривим,

Їх не так багато на планеті,

Багатьох не любить херувим.

Капають роки у жбан століття,

Змінюються люди і часи.

Крізь всілякі смути й лихоліття

Чути їхні віші голоси.

Їм не треба висоти лафетів,

Штучна висота чужа митцям.

Говоріть тихіше про поетів,

Пересуди їм не до лиця!

                             М. Кочерга

*****

Коли зима сувора і велична

Й під ковдрою снігів природа спить,

Своє титан під крила птаство кличе

І крізь світанки лебедем ячить.

Сувої буднів перламутром вмерли,

Сумує хата і ще жде гостей.

Пульсують жаром вулканічні жерла,

Як тільки чують скрип старих дверей.

Його тут дух, його тут древо вічне,

Розпуки всесвіт серце розрива

І опадають краплі воску січнем,

І на морозі клякнуть всі слова.

Перегоріло вогнище на требі,

Та інколи ще попіл обпіка.

У розпачі йдемо тоді до тебе,

В твоєму слові істину шукать.

                                      Ю. Манойленко

4. Підсумок уроку                          

• Яким постав у вашій свідомості В. Симоненко як людина і поет?
• Яку рису стилю Симоненка ви вважаєте найсуттєвішою?
• У чому вбачаються витоки безсмертя Василя Симоненка?

5. Домашнє завдання.

• *** Написати твір – есе: «Ти знаєш, що ти — людина?» (за бажанням);
• скласти хронологічну таблицю життя і творчості Д. Павличка;

• повторити віршовані розміри.