Неділя, 24.09.2017, 22:16
Знання - знаряддя, а не ціль...
 Персональний сайт учителя Балуєвої О.В.

Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Корисні лінки

Міністерство освіти і науки

Селидівський відділ освіти

Методична служба Селидового

Сайт Гірницької ЗОШ №17

У професіоналізмі - дія!

Пошук
Статистика
Головна » Файли » Мої файли

Повість «Тіні забутих предків». Єдність буття природи і людини.
28.12.2014, 11:26

Хід уроку

I.   Оголошення   теми,   мети   та   очікуваних   навчальних   результатів,   мотивація навчання школярів (технологія «Незакінчене речення» з опорою на роздатковий дидактичний матеріал - додається (додаток № 1).

 

Епіграф до уроку.

Гуцули оригінальніший народ, з багатою фантазією,

зі своєрідною психікою.

Глибокий язичник - гуцул все своє життя,

до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами,

що населяють ліси, гори і води.

М. Коцюбинський

II.   Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

 

  1. Вступне слово учителя.

 

   Карпати -  наші українські Гімалаї. Але підпирають вони небо не високими вершинами, а своїм духом, піснями, красою, яку зустрінеш тільки тут. Видзвонюють гірські потоки, гори вмиваються голубими небесами, і тумани, як сиві казкові діди, блукають полонинами. Хто хоч раз побуває в Карпатах, у мальовничій Гуцульщині, той назавжди зачарується її незвичною красою. Цей край вабив до себе багатьох українських митців, вражав предковічною загадковістю, надихав на творчість. Не втримався від поетичного захоплення ним і Богдан Лепкий:

Як тут чудово!.. В яр глибокий

Падуть дзвінкі, скляні потоки,

Як хрусталеві сльози гір,

їх вічні невгамовні тони,

Немов жалі, немов прокльони,

Летять каскадами в простір.

 

А над потоками ялиці

Зітхають віддихом живиці,

І холодом холодять грудь,

І на твої безсонні вії

Стрясають сни, зсилають мрії

І гомонять: "Засни! Забудь!"

 

Довкола тебе — гори, гори!

А над тобою: небо-море

І сонця животворний жар,

А над рікою мли гуляють,

З вітрами тихо розмовляють

і криються в холодний яр.

 

 

А долом трави, долом квіти,

А в полонинах звук трембіти,

Овець дзвіночки голосні;

Над тим усім задума ходить

І за собою тугу водить,

Зітхання, спомини, пісні.

    Тож уявіть собі, як збентежилося від зустрічі з Карпатами серце Михайла Коцюбинського — серце, що було особливо вразливе на красу, прагнуло краси і творило її. Письменник передчував ту зустріч задовго до приїзду в Карпати. Він листувався з відомим фольклористом Володимиром Гнатюком, вивчав гуцульський фольклор, та лише в 1910 році, повертаючись з Італії, кілька днів замешкав у селі Криворівні. Через рік Коцюбинський знову їде в Криворівню, тепер не тільки для відпочинку. Його вже як художника, письменника - людинознавця, митця - дослідника цікавить цей край. У листах з Карпат він захоплено пише: "Якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою!" Очевидці згадують, що весь час письменник проводив у мандрівках, бував у горах, повертався з полонин з оберемками квітів, верхи на коні виїжджав у ближні села, знайомився з культурою, мовою, звичаями гуцулів. Коли селяни висловлювали подив на його допитливість, то відповідав, що хоче написати правду про гуцульське життя і не помилитися ні у значеннях слів, ні в назвах рослин. Отож і ми з вами помандруємо сьогодні Карпатами. І заочна мандрівка, запропонована членами літературознавчої групи допоможе краще зрозуміти перлину української літератури - повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», заглибитись у чарівний світ величної й таємничої природи, збагнути своєрідний характер гуцулів - цього оригінального народу з багатою фантазією, що створив безліч прекрасних казок, зберіг перекази та легенди, витворив цілий світ символів, які допомагають жити у вічній гармонії з природою.

 

  1. Виступ літературної групи щодо

фольклорно - етнографічних джерел повісті

   Перший учень - екскурсовод.

Перед тим, як почати роботу над твором про гуцулів, Коцюбинський двічі приїздив у Карпати, щоб краще пізнати життя людей цього краю. Запросив його в чарівні гори Володимир Гнатюк, відомий український учений — етнограф, фольклорист. На його запросини письменник пообіцяв заїхати у гуцульське село Криворівні, коли буде повертатися з Капрі.

 

   Другий учень - екскурсовод. Українські Карпати становлять своєрідний регіон нашої держави. На розміщення населення тут особливо впливали природно-географічні умови поряд з історичними й соціально-економічними. Населення Карпат є надзвичайно своєрідним, у його культурі зберігається багато специфічних рис, зумовлених особливостями гірського ландшафту, ізольованістю побуту і певною мірою його консервативністю.

Тут люди ніби зрослися з природою, з якої черпали все нову й нову життєву енергію. Особливості гірського краю наклали певний відбиток на психологію, побут, звичаї і обряди. Класичним прикладом реакції людей на середовище, що їх оточує, є характер гуцулів. Саме тому гуцули й захопили М. Коцюбинського. Ось що він пише у листі до М. Горького: «Все время провожу в экскурсиях по горам, верхом на гуцульском коне, легком и грациозном, как балерина. Побывал в диких местах, доступных немногим, на «полонинах», где гуцулы - номады проводят со своими стадами все лето. Если бы Вы знали, как величественна здесь природа, какая первобытная жизнь. Глубокий язычник-гуцул всю свою жизнь, до смерти, проводит в борьбе со злыми духами, населяющими леса, горы и воды. Христианством он воспользовался только для того, чтобы украсить языческий культ. Сколько здесь красивых сказок, преданий, поверий, символов. Собираю материал, переживаю природу, смотрю, слушаю и учусь». Можливо, вам цікаво знати про походження назви «гуцул», хоча це питання остаточно й не з'ясоване. Деякі вчені пов'язують його з молдавським «гоц», «гуц», (розбійник) і, отже, з масовим повстанським рухом народних месників-опришків у XVII—XVIII ст. На думку інших, слово це походить від «кочул» — пастух, ще інших — від давньоруського племені уличів.

 

   Третій учень - екскурсовод. Історико - етнографічна територія Гуцульщини за сучасним адміністративним поділом охоплює південні частини Надвірнянського, Косівського та Верховинський район Івано-Франківської області, південну частину Вижницького району, Луганський район Чернівецької та Рахівський район Закарпатської областей. (На дошці висить карта-схема Гуцульщини, на ній виділено село Криворівню). Нині там створено літературно-етнографічний музей, відомий далеко за межами України.

Споконвіку гуцули займалися скотарством, лісовим промислом, сплавом лісу по гірських річках. Через природно-географічні особливості Карпат землеробство було розвинене слабо. Гуцули відомі художніми промислами, обробкою металу, гончарними виробами, килимарством.

 

   Четвертий учень - екскурсовод. Повість М. М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» містить надзвичайно цінний матеріал і про світогляд жителів Карпат. Яким же бачить навколишній світ гуцул? Пам'ятаєте, у листі до М. Горького Михайло Михайлович писав, що, як глибокий язичник, гуцул все життя, до самої смерті, проводить у боротьбі із злими духами, які населяють ліси, гори, води. Гуцули вірять, що є люди, які знають світ духів і вміють ворожити, вірять у силу слова, в чародіїв, що спроваджують бурю, град і громи. Тому не випадково у повісті живуть і нявки (мавки), і Чугайстер — волохатий лісовий чоловік, що був «смертю для мавок: зловить і роздере», і градівник Юра, який відвертає грозові хмари, і відьма Хима, що не раз робила шкоду Івановій худібці.                                                                                                        

   Демонологія (міфічні уявлення про злих духів (демонів), що виникли на основі первісної віри в духів) займає неабияке місце в житті гуцула. Тому автор і надав їй у повісті багато уваги. Письменник глибоко розумів історичні та соціальні коріння гуцульської демонології. Сама назва повісті є не випадковою, а підказаною тим матеріалом, який ліг в основу «Тіней забутих предків». Коцюбинський був переконаний, що більшість міфічних оповідань сучасної йому Гуцульщини народилася в дуже далекому минулому, що створив їх народ, над яким панував забобонний страх перед незнаними силами природи. Але злободенність міфів сивої давнини не ослабла й на початку XX ст. Демонологія в повісті — це не тільки залишки минулого, а й справжнє світосприймання гуцула — сучасника Коцюбинського. На основі фольклорного матеріалу Коцюбинський показує дотримання гуцулами звичаїв, обрядів під час різних свят, ворожіння, що нібито допомагало у боротьбі зі злими духами, які мали зашкодити господарству гуцула і навіть його життю.

 

   Перший учень - екскурсовод. Ми живемо наприкінці XX ст., й нині відбувається процес повернення народів до своїх етнічних вір, який розглядають як закономірне явище

на новому витку спіралі, як процес екологізації суспільства, повернення до симбіозу людини і природи. Тому й не дивно, що ми все частіше перечитуємо, переосмислюємо нашу історію, звертаємося до пам'яток нашого минулого, щоб збагнути, що ми втратили і чим збагатилися за останнє тисячоліття. З подивом відкриваємо для себе глибинні традиції наших предків, їхню природжену мудрість, гармонію єднання з космосом, яку майже втратили.

    Допомагають у цьому й літературні шедеври, до числа яких з гордістю відносимо повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

    Усвідомлення єдності з природою породжувало прагнення жити багатим духовним життям. Природа й кохання допомагали розкрити й розвинути найкращі сторони людської душі, яка не тільки може чути мелодію гір, лісів, струмків і водограїв, а й здатна творити свою музику. Ось чому все життя гуцула, частіше неспокійне, супроводжує коломийка — один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині (за бажанням учні можуть заспівати коломийки:

Ой стану я при Дунаї і так си думаю:

„Нема кращих співаночок, як у нашім краю".

Руська наша коломийка, хоч вона дрібонька,

Вона мила, а все щира, мені солоденька

 

Ой прибігла з полонинки білая овечка —

Люблю тебе, файна любко, та й твої словечка...

 

Ой як будуть вівчарики білі вівці пасти,

Будуть мої співаночки за кресаню класти...

 

Туди лози хилилися, куди їм похило,

Туди очі дивилися, куди серцю мило.

 

Чорногора хліб не родить, не родить пшеницю,

 Виховує вівчариків, сирок і жентицю...).

 

   Третій учень - екскурсовод. «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський закінчує описом оригінального похоронного обряду, в основу якого лягли і друковані матеріали, і власні спостереження, про які ми дізнаємося з листа до Аплаксіної від 19 липня 1911 р. Коцюбинський писав про своє перебування на похоронах в селі Головах: «У селі попав на оригінальний обряд. Вночі вмерла десь стара жінка — і ось з далеких хат зійшлися люди. На лавці під стіною лежить покійниця, горять перед нею свічки, а в хаті поставлені лавки, як в театрі, і на них сидить маса людей. Тут же. у покійниці в сінях зібралась повеселитись молодь. І яких тільки ігр не було. Сміх роздавався безперервно, жарти, поцілунки, крик, а покійниця скорботно стулила уста, і мигтять похоронним блиском свічки. І так всю ніч. Такий сильний контраст, що я й в наступну ніч не міг заснути під враженням сцени». Цей похоронний звичай має певний філософський зміст, показує тріумф життя над смертю, є виявом світогляду народу. Гуцул не хоче довго замислюватись над смертю людини, оплакувати померлого.

 

   Другий учень - екскурсовод. Метою нашої мандрівки в Карпати було: ознайомитися з тими сторонами життя гуцулів, які для нас незвичні й не завжди зрозумілі, щоб полегшити цілісне сприймання твору, в якому автор порушив важливі філософські проблеми: що таке справжня краса, сенс людського буття, потенційні можливості народу, висока мораль як природний стан людини.

 

(Названі проблеми учні записують у зошити, щоб знайти відповіді на них у повісті).

 

Учитель.

   Михайлові Коцюбинському вдалося створити дивовижно прекрасний, правдивий і поетичний твір про карпатський край. "Коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений",— признавався письменник. Насправді ж переніс він багато. У його повісті ожила Гуцульщина з її горами, полонинами, потоками, лісами, людьми, їхніми звичаями, віруваннями, повір'ями. Це дало підставу білоруському письменникові, літературному критикові Максимові Богдановичу сказати: "Цей дикий, співучий гірський край багато хто пробував описувати, але ніхто не зробив цього з такою досконалістю, як український белетрист М. Коцюбинський".

    Кожен, хто порине в барвисту стихію повісті, переконається в цьому. Твір короткий, всього п'ятдесят сторінок, але за своїм художнім значенням - безцінний. Найпрекрасніше в ньому, на мою думку, - поезія землі з її природою, добрими і злими духами, диханням віків. Отож, я пропоную вам самостійно проаналізувати текст повісті та повної аргументовано відповісти на запропоновані запитання.

 

3.    Робота в групах (групи по 6 чоловік)

Правила роботи в групі додаються (Додаток № 2)

 

I  група. Розкрити, як змальовано в повісті "Тіні забутих предків" обставини життя і праці гуцулів.

 

II  група.    Чим характерний побут і господарство цих людей, їхнє ставлення до худоби?

 

ІІІ група. Які естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців?

 

IV група. Як поєднуються в житті персонажів повісті прадавні язичницькі вірування з християнськими?

 

   Учні висловлюють свої міркування щодо означених проблем, використовуючи пісенний та текстовий матеріал повісті. Способом « Діленого пирога» визначають внесок кожного у спільну справу (взаємооцінювання).

 

Учитель. Поетична самобутність Гуцульщини — не лише в екзотичних пейзажах, а й в уяві і серці гуцулів. Здається, що смерека         й   людина   тут   виростають   з   одного кореня, бо й кам'янисту гірську землю, і подихи вітрів, сонячну й дощову погоду вони відчувають однаково. Іноді природа оживає    в    людській    уяві    дивними образами -    з'являються різні видіння, духи,    творяться    легенди    і    казки.

Самобутність краю — поняття містке, ми ще    не    раз    звернемося    до    нього,

розглядаючи    сторінки    повісті    "Тіні забутих предків". Але вже й нині, при

першому    заглибленні    у    зміст,    ви, сподіваюсь,     відчули     ту     особливу самобутність. Поезія буття природи і людини, поміж якими ходять духи й привиди, веде нас у світ, схожий на казку, повен чудес, таємничий, цікавий і по-дитячому страшнуватий.

По-новому оживає вона в екранізованих та сценічних постановках повісті нашими сучасниками. (Пропоную учням слайди - кадри фільму Сергія Параджанова « Тіні забутих

предків»).

4. Бесіда з учнями.

  • Які сторінки повісті, описи природи видалися вам найпоетичнішими?
  • Які   художні   образи  —  плід  творчої  уяви   письменника  викликають захоплення і подив?
  • Чи знаєте ви інших героїв літературних творів, які мали такі пісенно -благородні натури як Іван та Марічка?
  • Змоделюйте бажане вам закінчення повісті.

 

III.   Підсумок уроку, оцінювання роботи учнів.

Співставлення очікуваних результатів уроку з реально виконаними.

 

IV.  Домашнє завдання. Оголошую тему наступного уроку і пропоную дібрати цитатний та текстовий матеріал для невеличкого міркування.

 

Додаток № 1 

Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору; показ єдності людини і світу природи.

Ідея: гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

Проблеми:

1)   гармонія між людиною та світом природи;

2)   життя і смерть, добро і зло;

3)   сила кохання і неможливість існування без нього;

4)   вплив мистецтва на людину;

5)   роль праці в житті людей;

6)   стосунки батьків та дітей;

7)   язичество і християнство.

Конфлікт твору (складний, багатоплановий):

1)   між родами (Палійчуки — Гутенюки) — Іван — кохання Марічка;

2)   людини із дикою гірською природою (Іван — Чугайстер);

3)   людини із власним «я» (роздвоєність Івана);

4)   побутовий (Іван — Палатна);

5}  людини з людським буттям (Іван — смерть).

 

Додаток № 2

Правила роботи в групі:

  • Правило рівноцінності. Відсутня субординація.
  • Правило активності. Від активності кожного члена групи виграють усі.
  • Правило коректності. Судження не оцінюються.
  • Висловлюватися за темою від свого імені.
  • Щирість у спілкуванні.
Категорія: Мої файли | Додав: anderyb
Переглядів: 3216 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
...
Вхід на сайт
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz