Перебіг уроку

1. Мотивація навчальної діяльності школярів.

 Вчитель. Ще не засвітилися на небі нашої літератури золоті «Сонячні кларнети», а Коцюбинський, послухавши вірші молодого Тичини, впевнено сказав: «Між нами — поет». Поезія «Розкажи, розкажи мені, поле...», прочитана на одній із «субот» Коцюбинського, вразила відомого письменника глибиною розкриття теми, емоційністю, оригінальними поетичними паралелями.

     Коцюбинський не помилився. Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижна образність його поезії кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. Так, ідеал Тичини — гармонія природи і людини, інтелекту й духовності, почуття й обов'язку, національного і за­гальнолюдського, землі і космосу.

2. Повідомлення теми, мети, визначення завдань уроку.

   Отже, як ви зрозуміли, сьогодні на уроці мова піде про одну з найкращих, найпоетичніших збірок П. Тичини «Сонячні кларнети».

Записати у зошити:

Ця чудова книжка, була й залишається подією

в історії українського письменства...

Лірика цієї книжки - щире золото...

Взяти відразу такий рівень поетичної

досконалості не кожному дано...

Б.  Якубський

• Давайте прокоментуємо даний вислів, визначимося в завданнях нашого уроку і в очікуваннях від цього заняття ( учні визначають цілі, записують у зошити особисті очікування, акцентуючи увагу на світлій ноті).

3. Основний зміст роботи.

1.  Вступне слово вчителя.

    Збірка «Сонячні кларнети» вражає гармонійним поєднанням музики, барв, звуків природи, сонця. Це справжній гімн життю, пісня ніжності, радості й суму. Вишукані, ніжні й тонкі, барвисті й мелодійні вірші зачарували весь світ. Ви вже знайомі з багатьма поезіями збірки: «Хор лісових дзвіночків», «А я у гай ходила», «Гаї шумлять» - отже, ваше естетичне чуття мало підказати вам, що ці твори - незрівнянний сплав звуків, музики, точного художнього малюнку.

Блакить мою душу обвіяла.

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася крутості трав —

Добридень! — я Богу сказав!

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, як свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля —

 Добридень тобі, Україно моя!

     Поет вклонився найдорожчим святиням і поніс своє слово до людей.         «Сонячні кларнети», збірка Тичини, яка стала епохальною книжкою в поезії, про яку заговорила вся літературна Європа. Василь Стус у книжці «Феномен доби» пише, що «компліменти були великі. Один із перших російських перекладачів Тичини О. Гатов називав його чи не найбільшим тогочасним поетом слов'янського світу, а його поетичну техніку не менш складною за техніку Райнера Марії Рільке чи Поля Валері...» Великий інтерес до автора «Сонячних кларнетів» виявили чеські і польські літератори.

     Ось що писав у 1922 році на сторінках «Скамандру» Ярослав Івашкевич: «В особі Павла Тичини українська література придбала геніальну індивідуальність…»

     Англійський критик Джон Фут відзначав, що «своїми поетичними образотворчими засобами цей поет України не подібний ні до кого іншого у всій світовій поезії. Але його незрівнянна своєрідність не штовхає поета до жонглювання, порожнього химерування і блазнювання,тому що його ніде не покидає «почуття міри».

2. Загальна характеристика збірки «Сонячні кларнети» (виступ групи літературознавців – «сильні» або підготовлені учні)

   Збірка «Сонячні кларнети» вийшла друком у 1918 році. У віршах її поєдналися дві музи -  Музика і Поезія з братом Живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. Назва збірки  - поетичне вираження ав­торського розуміння гармонії Всесвіту. До неї П.Тичина включив 44 найкращі свої твори, які умовно можна поділити на три тематичні групи.

     До першої належить лірика з пейзажними і любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші: «Гаї шумлять...», «Десь надходила весна...», «Не дивися так привітно...», «Подивилась ясно...», «О панно Інно...», «Туман», «Сонце», «Вітер», «Дощ», «Пастелі» (цикл) та ін. Поезії вражають красою образів і чуттям природи.

     Друга група — вірші про народне горе, спричинене Першою світовою війною. «Хтось гладив ниви...», «Іще пташки...» У них відчувається нова експресивно виражена емоційна тональність. Поет майстерно передає найтоншї настрої і почуття:

І враз — роздерлась пополам завіса! - Тиша... Мертва...

Метнувсь огонь: розцвівсь, розпавсь — аж води закипіли!

І полилася піснь, принеслась жертва.

Курять шляхи, біжать, біжать... Рвуть вихори, як жили,

Рідке коріння верб старих, що моляться в сльозах,

А трави — плакати не сміють.

Ідуть потужні сили! Морок. Жах...

(«Іще пташки...»)

     Третя група тематично поєднується з другою: Україна і революція. Тут, як і в попередніх творах, Павло Тичина - передовсім гуманіст, який, глибоко вболіваючи за трагічну долю свого народу, показує революцію в її страшній суті:

Одчинились двері -

Горобина ніч!

Одчинились двері -

Всі шляхи в кровії

Незриданними сльозами

Тьмами

Дощ...

(«Одчиняйте двері...»)

У поезію цих років вплітаються образи чорного ворона, що кряче на лихо, смерть, вороного вітру, громових хмар:

Глянь, сонце, як дитя.

А в селі голод!

Ходять матері, як тіні -

Вороний вітер...

 На чужині десь ген-ген

Без хреста; ворон...

 Будьте прокляті з війною! -

Вороний вітер...

(«По блакитному степу...»)

     Письменник з позицій власного розуміння добра і зла, справедливості і народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові.

Другу і третю групу поезій можна об'єднати за провідним мотивом обох вболіванням за Україну. Значну частину творів написано між двома революціями (Лютневою і Жовтневою). У них звучать кассандрівські пророцтва — застереження нових трагедій:

Із долин до неба

Простягайся руки:

О, позичте, грози,

Зливної блакиті!

Враз Вниз Впали краплі крові!

Впали краплі крові!.......

Смерть шумить косою!

Смерть шумить косою...

(«На стрімчастих скелях...»)

Гіркі передбачення справдилися. Україна після каральних походів на неї військ Муравйова і масових полтавських розстрілів (1918 р.), голоду (1921р.), жахливих акцій приборкання непокірних селян стоятиме вже по коліна в крові.

Учитель. У збірці відчутний вплив кількох художніх стилів символізму, імпресіонізму, реалізму. Складна і філософська проблематика збірки. Автор порушує в ній глибокі філософські проблеми:

• людина І світ;
• людина і природа;
• мистецтво і життя;
• ідеал гармонії людини з природою і Всесвітом;
• протест проти війни і жорстокої дійсності;
• відтворення романтичного ідеалу національного визначення.

     Але хочу наголосити на тому, що сьогоднішній наш урок присвячений саме першій тематичній групі, найголовнішою ознакою якої  (світлої поезії «Сонячних кларнетів») є тонке спостереження навколишнього світу, замилування його гармонією. А ще - несподіваність першовідкриття. Побачити все довкола ніби вперше - на це здатний не кожен. Так дитина відкриває світ.. Душа поета — теж дитина, налита любов'ю і захопленням.

     Сергій Єфремов про Тичину сказав так: «Замислений мрійник з м'якою, чулою душею, заслуханою в звуки навкружної природи, в одгомін космічних з'явищ, у світову гармонію, радісний пантеїст (той, хто обожнює природу), якому все навкруги шепоче йому одному зрозумілі мелодії і який сам мріє вголос чудовим, то сильним, то музики повним віршем — такий перед нами став тоді Тичина».

      У поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» поєднані розповідь, музика, спів, живопис — усе, що було близьким натурі поета. Кожна картина — жива, радісна, інтонаційно багата. І все ж тут переважає музичне світовідчуття. Василь Стус в уже не раз згадуваній книжці наводить слова А.Ніковського: «З духу музики зародилася ця лірика».

      Так, музика пронизує простір небесний і земний, проникає у слово, в душу людини, озвучує буття:

Над мною, підо мною

Горять світи, біжать світи

Музичною рікою.

      У музиці «Сонячних кларнетів» оживає краса природи, ніжна любов, таємниці світу, чари молодості. Доказом цього будуть розглянуті нами поезії «Арфами, арфами...», «Ви знаєте, як липа шелестить?», «Десь на дні мого серця…», «Коли в твої очі дивлюся», «О панно Інно...» та ін.

      Для глибшого осмислення прочитаних поезій пропоную кожній групі ряд запитань:

• Які звукові й живописні образи постають із прочитаних поезій? Яка музика вчувається вам? Які кольори бачаться?
• Який образний вислів ви вважаєте найяскравішим?
• Яке порівняння вразило вас своєю несподіваністю (точністю, незвичністю)?
• Передайте настрій, створений найцікавішим (на вашу думку) поетичним образом.
• У якій поетичній ситуації вам би хотілось бути співавтором поета: домалювати поетичну картину, продовжити рядок, фразу? Що для цього потрібно?
• Передайте думки й почуття ліричного героя. Кого ж він «любив»?

3. Аналіз поезій збірки (робота в групах).

Перша група. «Арфами, арфами...» (звучить поезія у фонозаписі або виконанні підготовленого учня)

 Вірш складається з чотирьох строф. У першій змальовано прихід весни. Поет подає дивної краси живописний портрет цієї пори року: «Йде весна запашна, квітами - перлами закосичена».

Весна Тичини дуже схожа на дівчину Весну на картині Сандро Боттічеллі, струнку юнку в розкішному світлому вбранні, оздобленому витканими ніжними квітковими узорами, її золотисте - пшеничне волосся уквітчане вінком із квітів. На лебединій шиї — різнобарвна гірлянда. Юне обличчя смутне й мудре, тонкі руки підтримують троянди, які падають, а ноги потопають у темно-зеленому трав'яному килимі. Як і Сандро Боттічеллі, Тичина читає книгу природи очима мрійника і хлібороба. Отож Весну він бачить і «колосом вій».

Такою уявили весну

 у цій поезії десятикласники

Друга строфа віщує грозу картиною хмар-дум, якими вкривається небо. У третій - ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками і співом жайворонка. В останній строфі в артистичній асоціативно-образній формі розкривається піднесений душевний стан героя, який звертається до коханої із закликом відкрити своє серце весні.

    Матеріал для вчителя. Композиції кожної строфи відповідає певна структура фрази з виділенням найважливіших слів-епітетів. Вони виносяться на кінець речення і віршованого рядка (самодзвонними, ніжнотонними, перламутровий), символічні за змістом і важкі в евфонічному відношенні, а до того ж ще займають інверсійні позиції.

   Головні, ударні рядки поезії закінчуються чоловічими римами, наповнюючи енергією й усі інші рими. Для надання урочистості, розкотистості поет майстерно використовує голосні звуки. Наприклад, у першій строфі звук а, яким розпочинається вірш: «Арфами,  арфами...  Йде весна Запашна» створює ілюзію широти, лункості, розложистості. Звуки аіо — музичні крила цієї поезії.

    Вірш написаний кількома розмірами, що створює дивну музикальність і тонку мелодійність, які відзначалися ще літературознавцями 20—30-х років.

«Арфами, арфами...» вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем. Передусім це поетичний портрет закосиченої весни, в якому є весь спектр райдуги. А далі сріблястий тон («квітки-перли»), переплітається з голубим кольором, що допомагає поету лірично виразити романтичну задуму. Живописна палітра збагачується, з'являються нові тони: золотисті, блакить, перламутровий, вогневий. Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворити складний спектр почуттів юної закоханої душі.

Друга група.    «Ви знаєте, як липа шелестить?»

      Матеріал для вчителя. Поезія належить до жанру пейзажної лірики. Як відомо, ліричні пейзажі - це своєрідна форма художнього пізнання людської душі. Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить?..» - пейзаж - паралелізм, що нагадує фольклорні тво­ри, де картини природи пов'язані з душевними настроями, а події людського життя часто виступають як паралель до явищ природи. Ось і в цій поезії відчутна єдність пейзажного образу і ліричного настрою. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи і людські почуття чергуються. Риторичні запитання (Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? Ви знаєте, як сплять старі гаї?), риторичні окличні речення (А солов'ї!.- Та ви вже знаєте, як сплять гаї!) привертають увагу до краси весняної ночі, готують до сприйняття наступної картини.                    Автограф вірша «Ви знаєте…»                       

     Фразу «Ви знаєте..." кажуть майже пошепки, найближчим знайомим. А найцікавішим з погляду поетичного синтаксису є короткий рядок «А солов'ї!..» Зверніть увагу, що вже тут виявляється така самобутня риса поезії Тичини, як недомовленість (від надміру почуттів). А ще поет дає змогу читачеві бути співавтором — додумати, доказати, довідчувати... «А солов'ї...» Хочеться взятись руками за голову («Що вони виробляють!», «Як витьохкують!»).

Спробуємо інтонаційно правильно відтворити цей рядок.

• Які почуття проймають душу?

Третя  група.    Читається поезія «Десь на дні мого серця...»

     Матеріал для вчителя. Цей вірш датований 1914 роком. Яскрава образність, експресія і ніжність злилися воєдино. Як і в попередній поезії, увага закоханого юнака зосереджена на мові «милої дівчини» - цьому «співучому струмку».

• Що вчувається в ній?

«Говори, говори, моя мила», - каже поет, а сам творить каскад мальовничих картин: «ніч зірки посвітила»; «шепчуть вітру квітки: гей, в танок!»; «тихо так опівночі»; «серед туманів...»

• Яка реакція на мову дівчини?

Перша: слухав би тебе до ранку... Друга: у твоїй мові, ніби у струмку, відбивається навколишній світ...

• Чи гармонує тут зовнішня і внутрішня краса?

Четверта  група. Учитель або учень читають напам'ять поезію «Коли в твої очі дивлюся».  

Після аналізу поезії з огляду на запропонований ряд питань, пропоную дати відповіді на наступні:

• Змалюйте портрет дівчини, ліричної героїні, і розкрийте її духовний світ.
• Якими художніми прийомами передані її зовнішня краса і духовна убогість?
• Чи є тут гармонія душі і тіла?
• Які думки викликала у вас ця поезія?

П'ята група.  «О панно Інно...» Вірш має автобіографічну основу, тому перед аналізом поезії пропоную перегляд фільму «Я кличу тебе…»  (кіносеріал «Гра долі», звучить поезія в акторському виконанні.)

    Матеріал для вчителя. Вірш «О панно Інно...» складається всього з двох восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені двома римами), а скільки в ньому трепетного почуття, ніжності! Звичайні прості слова набрали особливої ритмічності і мелодійності, заграли, як відшліфований алмаз барвистою гамою злотоцінної любові й ніжності.

Станіслав Тельнюк у літературно-критичному нарисі «Червоних сонць протуберанці» про цей вірш писав: «Кожне слово мов клавіш. Кожне слово — мов інший звук, інший настрій. Все йде на нюансах. Цнотливо. Чисто, Без жодного зайвого слова, яке здатне зіпсувати все враження. Вірш мов кришталевий палац, де все присвічує навколо і де не треба ні барви, ні звуку -  все це замінює благородство граней чистого скла... Для таких поезій потрібен колосальний заряд почуттів. Такі поезії не пишуться щодня. Навіть Павлом Тичиною».

     Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор майстерно використовує взаємодію елементів музики та живопису. Він двічі звертається до зорових образів. Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється самотність героя, який страждає від кохання. А думка -згадка, що любов загублено, подається у супроводі промовистої деталі - «Цвіли луги». Музикальність, яка йде від логічних, ритмічних І психологічних пауз, обірваних і номінативних речень (Вікно. Сніги... Зимовий вечір. Тиша. Ми.), від цілої системи фонологічних засобів і синтаксичних повторів та зорової образності, надає поезії великої естетичної цінності.      Переживання героя такі глибокі, що зорові враження переплавляються в музичні і навпаки, слухові — в зорові. Наприклад: Я ваші очі пам'ятаю, як музику, як спів (зорові перейшли в музичні);  раптом небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші (музичні перейшли в зорові).

• У даній поетичній ситуації вам би хотілось бути співавтором поета: домалювати поетичну картину, продовжити рядок, фразу?
• Що для цього потрібно?
• Змалюйте словами картину: «Я — сам. Вікно. Сніги...»
• Що виражає оте коротке «Люблю?» (сумнів, подив, спогад, невпевненість).

Учитель. Добре обізнаний із суміжними з поезією видами мистецтва — музикою, живописом, Тичина як ніхто розумів величезні можливості їх взаємодії. Поет намагався передати в поезії своє чуттєве сприйняття світу. Навіть у назві збірки поєднуються зоровий образ («сонячні») і музичний («кларнети»), а для поезій таке поєднання дуже характерне: зелений гімн, в чорному акорді; арфами золотими, голосними, самодзвонними, і звучить земля, як орган, ритми соняшника, коливалося флейтами там, де сонце зайшло, подивилась ясно — заспівали скрипки, співає стежка на город, золотий гомін.

    Слід зазначити, що принцип синтезу живописності І музичності, одну з граней новаторської поетики Тичини, формував його вчитель в царині естетики - - Михайло Коцюбинський. Це в нього навчився молодий поет користуватися малярською і музичною термінологією для визначення літературних творів («Пастелі», «Енгармонійне»). А сам Коцюбинський називав свої новели образками, етюдами, акварелями.

4. Підсумок уроку, взаємооцінювання, рефлексія.

• Чи змогли ми виконати поставлені задачі уроку?
• Чи справдилися ваші очікування?

Учитель.

      «Сонячні кларнети» засвідчили психологічний стан людини, повної сподіваної радості, більше чутої, аніж осмисленої, радості перед звершенням. Це стан розкошування людської особистості... в час ... первотворення — напише про цю прекрасну збірку Василь Стус.

    Коли навкруги — чудесний світ, а ти щасливий, то хіба замислюєшся над тим, чому тобі радісно? Отак і поет — не прагне логічно пояснити, розкрити таємницю щастя своїм читачам. Він сам творить гармонію і кличе у свій світ: радійте, будьте молоді й щасливі! Життя того варте! Ось що про «Сонячні кларнети» пише Сергій Єфремов:

      «Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить...»,«Примружились гаї, замислились оселі...», «День біжить, дзвенить, сміється, перегулюється...», «Тінь там тоне, тінь там десь...», «Акордяться планети...» А серед усього того стоїть цей дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа, з вразливою, спраглою краси душею художника й потужною мовою справжнього майстра слова, - стоїть і молиться, творить службу своєму богові світової ритміки. І тому така жива, правдива й разом такою побожністю овіяна виступає природа в творах Тичини.

• Чи згодні ви з твердженням, що любов є першоосновою всього сущого на землі?
• Яка поезія вразила вас найбільше? Чим саме?

5. Домашнє завдання

• Підручник, теоретичний матеріал на с. 431- 435 (завдання для двох груп);
• *** за бажанням написати відгук на одну з уподобаних поезій збірки «Сонячні кларнети» (з тих, що не аналізувалися в класі);
• вивчити напам'ять вірш «Ви знаєте, як липа шелестить?».