Хід уроку

I. Повідомлення теми і мети уроку, мотивація

Слово вчителя. Найясніше зірка давнього, талановитого роду Тютюнників спалахувала двічі – коли з’явилися в українській літературі два неповторні, обдаровані письменники Григорій і Григір Тютюнники. Власне, називали їх так, щоб розрізняти, не плутати. Були вони, безперечно, різними, хоч і мали спільне коріння. На кожного наклав відбиток саме його час.

Дійсність і мрія одночасно співіснували в душі письменника: перша змушувала думати, страждати, друга постійно вабила, кликала за собою...

Сьогодні ми з вами помандруємо до світу творчості Григора Тютюнника і з’ясувавши основні віхи життєвого і творчого шляху, ґрунтовно проаналізуємо його оповідання «Дивак» та образ головного героя – Олеся.

II. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя. (Використовується метод «уявної мандрівки» містами України за допомогою адміністративної карти України). Сьогодні ми розпочинаємо знайомство з життєвим шляхом Григора Тютюнника.

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника.

Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив п’ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища; працював на заводі імені Малишева в Харкові, в колгоспі, на відбудові шахт у Донбасі. Після служби у військово-морському флоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній школі, вперше пробує писати (російською мовою).

Після закінчення Харківського університету (1962). Гр. Тютюн­ник учителював у вечірній школі на Донбасі. 1963-1964 рр. працює в редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав’язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».

1966 р. вийшла перша його книжка «Зав’язь», яка була од­нією з тих книжок, що засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім’я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді. Журнал «Дружба народов» відзна­чив оповідання Гр. Тютюнника як кращі у своїх публікаціях 1967 р.

1968 р. «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої уві­йшли повість «Облога» та кілька оповідань.

На початку 70-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка». Серед його продукції – настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої ви­явився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і сам твори для дітей, видає збірки опові­дань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973), які по-новому розкрили талант письменника.

За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну пре­мію ім. Лесі Українки 1980 р. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».

Не в змозі реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980 р. Григір Тютюнник по­кінчив життя самогубством. 1989 р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Цифровий диктант за біографією письменника

Учні записують «0» – якщо твердження неправильне, «1» – якщо твердження правильне.

1. Тяжкі умови дитинства вплинули на подальшу творчість авто­ра. (1)
2. Тютюнник закінчив дев’ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища. (0)
3. Письменник працював у шахті на Донбасі. (1)
4. Військову службу проходив у повітряних силах. (0)
5. Перші твори Григора були написані українською мо­вою. (0)
6. Після закінчення університету він викладав у вечірній шко­лі. (1)
7. «Дивак» - одне із перших оповідань автора. (1)
8. На початку 70-х років Григір Тютюнник працював у видавни­цтві «Вечірній Київ». (0)
9. Перша книжка автора мала назву «Вогник далеко в степу». (0)
10. Письменник брав участь у підборі матеріалу до настільної книги-календаря для дітей «Дванадцять місяців». (1)
11. Збірка оповідань Тютюнника для дітей мала назву «Ласоч­ка». (1)
12. Григір Тютюнник помер у похилому віці від хвороби серця. (0)

Послухайте вірш нашого великого пророка Тараса Шевченка:

Один у другого питає,

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись, умираєм.

А покидаємо діла.

Справді, кожен з нас рано чи пізно ставить перед собою питання: «Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина – добра чи зла?» Запитання нелегкі. І не завжди людина знаходить на них відповідь. Оточуючі ж оцінюють її за вчинками: це добродій, а це – нікчема чи зла людина, чи злочинець.

2. Бесіда.

• Як ви розумієте поняття таких слів, як «добро», «сміливість», «справедливість», «співчуття до знедолених». Я пропонувала вам заглянути з приводу цих слів у словник.

Добро – це все гарне, корисне у людських стосунках. Добро – моральна оцінка поведінки людей, яка оцінюється позитивно. Це норма поведінки людини – «творити добро».

Справедливий – той, хто діє чесно, відповідно до істини, до закону, тобто правильно, правдиво, праведно.

Співчуття – чути, відчувати, як іншому погано, тяжко доводиться жити, і вміння допомогти людині, зарадити її лиху – це теж співчуття.

Учитель. Отже, ми розібралися з вами в категоріях добра, сміливості, справедливості, співчуття до інших. Я хотіла б, щоб ви зуміли побачити ці категорії в новелі Григора Тютюнника «Дивак».

Аналіз твору «Дивак»

Слово вчителя. Кажуть, душа кожної людини – глибокий колодязь, дивлячись у воду якого, ми намагаємось побачити своє віддзеркалення. Але іноді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не сприймається. Вона може бути ні поганою, ні хорошою (на наш погляд), і ми тавруємо її як незвичайну. І чомусь декого це ображає. «Дивак…», – кидають інші, виразно знизуючи плечима. І все. Майже ніхто не подумає хоч трішки глибше пізнати його.

Григір Тютюнник у своєму творі «Дивак» описує хлопчика, який є незвичним для свого оточення. Малий Олесь милується природою, обожнює малювати. Його приваблює чистота і недоторканість снігу, на якому хлопець виводить свої малюнки.

• Яка ж тема твору? (зображення допитливого, чуйного, доброго хлопчика Олеся, його жагу до пізнання загадкового світу природи)
• Яка ідея? (уславлення єдності природи і людини, гідної поведінки Олеся, як особистості).
• Жанр твору – автобіографічне оповідання. А який твір називається автобіографічним?
• Коли відбуваються події у творі? (взимку).

Григір Тютюнник навмисно обирає зиму як тло подій. Бо саме взимку є холодна тиша, тиша і сніг їхню довгу слухає вразливий Олесь, замість того, щоб жити за правилами, написаними іншими людьми, бо вони йому не підходять

• Куди вирушив Олесь зимового ранку? (до школи).

• Яка стежка була зручніша для Олеся? (через бір, бо там можна було поспостерігати за природою без свідків, сам а сам).
• Як хлопець сприймав снігову природу? (захоплювався нею, на лоні природи йому було тихо і затишно).
• Чому Олесь не поспішав до школи, а багато часу перебував на природі, спостерігаючи за нею? («Олесь любить зиму…», «… любить Олесь малювати на снігу всяку всячину…», бо дуже любив природу і вмів спілкуватися з нею).
• Чому школярі не сприймали Олеся? (бо він відрізнявся від них, любив спостерігати за природою, а не розбишакувати: «… - Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий»; йому було шкода тварин і птахів, риб і загалом природу).
• Чим можна пояснити його самотність? (бо Олесь не знаходив спільної мови з однолітками і в нього не було друзів, він був не схожим на інших, «диваком», а люди не вміють сприймати «інших» людей).
• Як дядьки із села охарактеризували Олеся? («Ба яке смирне…»; «Еге, воно якесь дивакувате…»).
• Чому хлопець не розумів те, що про нього говорили люди? (тому що в думках він «не розуміє: хвалять його чи лають»).
• Як дід Прокіп пояснив онуку слово «дивак»? («Невстирливий, значить. Дивний єси»).
• Чим пояснити песимістичний настрій діда щодо подальшої долі Олеся? (бо життєва мудрість, яку він здобув за все прожите життя, підказує йому, що «… неглемезда він у тебе… Дивак… Затопчуть його… Бо воно ж як деревце в пагоні», тобто той, який не має власної великої сили для росту і розвитку. Його потрібно підтримувати, але через свою «несхожість» на інших людей його і дорослі не будуть адекватно сприймати.).
• Чому хлопчик втік зі школи? (Бо він відрізняється від інших, а тому не може виконувати ті ж завдання, що й інші діти).

Характеристика образу головного пернажа

• Складання асоціативного портрету героя. (Маленький, простий, не схожий на інших, розумний не по роках, вміє прислухатися до природи).
• Зачитування цитат щодо зовнішності Олеся. («Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ…»; «… Пальтечко в нього товсте, а сам тонкий, важко нахилятись…»).
• Чому автор привертає таку увагу до очей головного героя? (тому що очі – це дзеркало душі, які найкраще розкажуть по людину, ніж будь-які слова).
• Чим хлопець відрізнявся від інших дітлахів? (він сприймав світ не за допомогою розуму, а через свої почуття, прислухаючись до природи, і по-своєму розумів світ).
• Як зрозуміти те, що хлопець сприймав природу, як живу істоту? (тому що він вмів її слухати, бачити найменші зміни, що в ній відбуваються).
• Чим пояснити дивакуватість хлопця? (Він осягав світ не розумом, а душею на відміну від інших дітей. Олесь був набагато розумніший, за своїх однолітків, і тому бути розбишакою і бавитися, можливо, йому було не дуже цікаво).

Учитель. Благородний Олесь не сприймає суворий закон буття «або ти, або тебе» і не хоче жити за ним. Замріяний, він вибачає, коли з ним поводяться несправедливо і огидно. Енергійний та експресивний однокласник Федько Тойкало вдарив його, але Олесь не став заводити бійку, лише повернувся і пішов. Але одразу вибачив і був дуже радий – теж незвична для нас реакція – коли Федько, відчувши, що зробив неправильно, ні за що вдаривши Олеся, вибачився і навіть у знак примирення дав Олесю пирога.

• Як ставиться сам автор до змальованого ним героя? (Григір Тютюнник милується своїм героєм, але й допомагає нам зрозуміти, наскільки таким Олесям важко в житті).
• Чого вчить нас це оповідання? (Любити природу, вміти розуміти її мову).
• Чому твір називається «Дивак»? (Тому що так називали головного героя твору Олеся).
• У чом полягають його дивацтва? Назвіть їх.
• Чи вважаєте ви це дивацтвом?
• Яку істину обстоює в новелі Г. Тютюнник? (Нема щастя на чужому нещасті. Тому топтати інших не треба, щоб бути щасливим. Бережи все навколо себе, примножуй на благо собі й людям – ось і щастя вже. Небагато, виявляється, й треба).

Отже, Григір Тютюнник, в своїх творах утверджував гуманістичні ідеали, любов до природи і повагу до особистості Кожна людина неповторна і кожна заслуговує на повагу. Ці моральні цінності вічні, і вони ніколи не старіють. Тому твори Григора Тютюнника актуальні будуть завжди.

ІІІ. Підведення підсумків. Метод «Незакінчене речення».

Після цього уроку я навчився… .

На цьому уроці я дізнався… .

Сьогодні я відчув… .

На уроці я збагнув і зрозумів, що… .

ІV. Домашнє завдання

*** Написати міркування: «Збережімо наш скарб – природу», «Я і природа», «Вмій творити добро людям».